KPHWOPMVW-XMWN?½OVESWGEF T=NWXEN СWXDP … 5_6_2013.pdf · xxiv-ef РІК новоГо...

X X I V - и й Р І К н о в о Г о в И Д А н н Я / н - р 5 - 6 / б е р е з е н ь 2 0 1 3 р . / ГА З е Т А З А С н о в А н А 1 9 4 9 р .X X I V - и й Р І К н о в о Г о в И Д А н н Я / н - р 5 - 6 / б е р е з е н ь 2 0 1 3 р . / ГА З е Т А З А С н о в А н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Повітові олімпіади

• Шевченко... в Буковині

• У Великоднім посту

• Листи СУР до проводу Румунії

• Важлива зустріч у Вікаріаті

з дяками Мараморощини

• Без проблемних питань

• Дні Шевченка в Бухаресті

• «Добрий вечір, Україно!»

• «Ми єсьм!..»

• Круглий стіл – «Дністер»

• До 15-річчя ліцею ім. Шевченка

• Вони – наша гордість

• Березень святковий наш

• З днем народження Вас!

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

Глибоко в грудях знову чути дзвін,його луну збирають в жмені гноми,в Катрусі серце б'ється поміж стіні в теміні небесної утоми.

Далеко в казку йду по голубі,прозорені Шевченком твої очі,

знаходжу вічність вітру, далебі,на дереві розп'яту серед ночі.

Глибоко в рану тиші не крилом,а зором кличу безвісті на злети,як слово лейтенантом напроломіде назустріч нападу планети...

ПРОЗОРЕНІ ШЕВЧЕНКОМ ТВОЇ ОЧІПРОЗОРЕНІ ШЕВЧЕНКОМ ТВОЇ ОЧІІван КОВАЧІван КОВАЧ

«Катерина». Т. ШевЧенКо

БЕРЕЗЕНЬ 2013 р.2

Процес вивчення української літературної мови вшколах Румунії, маючи на увазі діалектнесередовище, в якому тут живуть українці, до того,вплив румуномовного кола, а ще вплив у процесі

вивчання англійської, французької мов, виключивши у нас, нажаль, російську, – становиться важким. До цього небажаногобар’єру включається безпосередньо і соціальний чинник, тому щобільшість наших дітей походять із сільського середовища, – ядранашої прадавньої культури, корінь якої сягає в глибину V-гостоліття нашої ери...

Отже, процес засвоєння української літературної мовипроходить певні етапи – складові майбутнього культурногосуб’єкта.

Рідна материнська мова, закорінена споконвіку в генахслов’янського паростка, проявляється, розвивається в шкільномусередовищі разом із різними мовними впливами, – неологізмами,жаргонізмами і т.д.

Викладання української літературної мови проходитьпочинаючи з дітьми дошкільного віку, їх виховательками, які вбільшості, на превеликий жаль, не володіють українською мовою,чи, – і то було б відрадно! – лише діалектом їх рідного села.

Якщо в процесі навчання не знаходитимуться прогалини упослідовності обгрунтування фонетики, морфології, лексики, –основи мови, – шлях до чистого складання речень на вільну тему,читання, засвоєння віршів тощо, успіх буде абсолютний. Так ученьзможе у будь-який час висловлюватись чітко, беручи участьу різних конкурсах на рівні його віку і приготовлення.

Не продовжуючи екскурсу про теорію викладання,засвоєння тієї чи іншої мови, зупинимось на етапі, коли учнівже беруть участь в різних конкурсах, олімпіадах...

Якраз про Олімпіаду з української мови та літературикоротко поговоримо.

Відоме явище, що вже багато років підряд частина знайкращих україномовних учнів з Румунії з VІI-XII класів

беруть участь в Олімпіаді з української мови та літератури в трьохетапах: шкільному, місцевому, повітовому, національному.

2 березня 2013 року в приміщенні Українського ліцею ім.Драгоша Воде, м. Сігету Мармацієй, Мараморощина, відбувсяповітовий етап Олімпіади, в якому брали участь 55 учнів із сіл:Поляни, Русково, Бистрий, Вишавська Долина, Вишня Рівна, Лугнад Тисою, Кричунів, Ремети. На жаль, учні з села Кривий не булиприсутні, хоча для такої події Міністерство з освіти - черезповітовий інспекторат з освіти повіту – забезпечили транспортучнів, а СУР, як завжди, забезпечив обід та премії учасникам. Післябагатьох годин перевірки робіт комісія оголосила переможців. Ітак, на національне змагання представляться слідуючі учні:

VII клас – Онужик Анна-Світлана, Юркуц Анна-Біанка; VIIIклас – Бондюк Марія-Адріана, Кулак Лоредана-Анамарія; IX клас– Лавіца Оксана, Гавриляк Вероніка; X клас – Трайста Емануєла,Петрецкі Ліліана; XI клас – Попович Беатриса, Співалюк Діана;XII клас –Чуря Ліліана, Єреміяш Меліта.

Буде нелегко, бо конкурс – конкурсом, змагання – змаганням.Ми думаємо, що Мараморощина переможе, завоює перші місця!Але це тільки припущення, наше бажання. Там же буде видно, хтопереможе з-поміж учасників Сучави, Банату і Мараморощини. Всеж таки, ми їм бажаємо багато успіхів, бо то наші діти, нашемайбутнє, наша зміна, яку ми з нетерпінням чекаємо. Бо ми такпотребуємо молодих інтелектуалів, які б поповнили лави СУР...

Павло РоМАнюК

Олімпіада з української мови та літератури. Повітовий етап - Мараморощина

Протягом 5 днів (13-17 березня) у Дитячомупалаці відбулася книжкова виставка відомихвидавництв, асоціацій, фундацій та вищихучбових закладів із Румунії.

18 випуск цієї виставки виявився головним кадром длявизначення культурної різноманітності національнихменшин із Румунії, присутніх на власних стендах зіспецифічними елементами традицій та звичаїв.

За традицією, Союз українців Румунії представив своюрізноманітну гаму книжок, які були видані до 2012 року.

На превеликий жаль, виявилось, що побувало маловідвідувачів (у порівнянні з минулими разами). Це мабуть,і через недостатню популяризацію виставки у ЗМІ.

Роман ПЕТРАШУК

Книжкова виставкаКнижкова виставка

нА КЛАДЦІ

Музика віорела КоТИКА вірші Ісидора воРоБКевИЧААдаптовано віорелом КоТИКоМ

Заспів:

1. Там на розі при дорозібіленькая хатка.Протікає там потічок,через нього кладка.

2. О бодай же сад той висох,хатка щоб запала,а ту кладку яворовущоб вода забрала.

3. Оченята ті дівочі (парубочі) –ясні дві зірниці.

Гляне – в’яну, як від зорузлої чарівниці.

Приспів:

Через тую кладкумушу я щодня минатиі в садок вишневийкрадьки заглядати.

Через тую кладкумушу я ходить щоднини,крадьки виглядатимилої дівчини (милого хлопчини).

БЕРЕЗЕНЬ 2013 р. 3

Шановні гості!Шановні ґазди!

Вітаю учасників, гостей, при -сутніх тут, в Сучавсь комуповіті, в Негостині таРадівцях, з нагоди

відзначення «Днів Тараса Шев -ченка».

Вітаю гостей з України –великого політично-культурногодіяча, поета Івана Драча, головуТовариства зв'язків з українцямиза межами України «Україна-Світ», а також його супро від ників:пані Кендзеру, про ректора ЧНУТамару Марусик і Лесю Го рову.

Вітаю гостей з сусідськогорегіону, з Чернівецької областіУкраїни.

Вітаю і дякую за присутність іпідтримку представників Гене -

раль ного консульства України в Сучаві іГенерального консула України в Сучавіпана Василя Боєчка.

Вітаю представників місцевої і повітовоїдержадміністрації Сучавського повіту.

Вітаю представників Міністерства

Румунії п. Ельвіру Кодрю, радника вМіністерстві освіти.

Вітаю активістів Союзу українців Ру -мунії, голів місцевих організацій, а такожголів повітових філій СУР: пана МирославаПетрецького, голову Марамороської філії

СУР, першого заступника голови СУРпана Віктора Симчука, голову Бото -шанської філії СУР, заступника головиСУР, голову Яської філії СУР панаВіктора Григорчука і, не в останнючергу, ґаздів – голову Сучавської філіїСУР пана Івана Боднаря, першу зас -тупницю голови, повітового інспек тораз української мови пані Лучію Мігок.

Поздоровляю весь комітет Сучавсь -кої філії СУР за підтримку цієї події знагоди відзначення 199-ої річниці віддня народження Тараса ГригоровичаШевченка.

Не забуваймо генія українськогонароду Тараса Шевченка!

Вічна Йому пам'ять!

ГоЛовА СуР п. СТеПАн БуЧуТА нАШевЧенКІвСЬКоМу СвЯТІ в неГоСТИнІ

ТА РАДІвЦЯХ (БуКовИнА)

вельмишановний пане

Генеральний Консул!

вельмишановний пане Префект!

Шановні гості!

Як голова Союзу українців Ру -мунії, дозвольте мені зверну -тися до Вас із щирим «Ласкавопроси мо!» з нагоди Уро чис -

тостей з нагоди надання високоїкультурної відзнаки України нашомуколезі Михайлу Мачoці – голові Сату -марської філії Союзу українців Румунії.

Союз українців Румунії, яка вклю чає12 філій, представляє близько 52000українців, що проживають у Румунії.

В умовах, в яких число українцівнеухильно зменшується через деякі фак -тори, з яких найсерйознішим є демогра -фічна криза, специфічна для сучасноїЄвропи, яка впливає на всі народи, нашаорганізація прагне забез печуватизбереження етнічної, мов ної ікультурної української мен шини.

Українці в Румунії є вільнігромадяни у вільній і демократичнійкраїні, в якій національні меншинимають рівні права з більшістю на -селення, але також і по винністьвідповідним чином підтри муватитрадиції і мову, невід’ємну частинунаціональної культурної спадщиниукра їнців.

Ми насолоджуємося нашимирелігійними святами, які належатьдо колективної пам’яті, що від -чуваємо кожного разу, коли мизустрічаємося з членами громади,частиною сім’ї українців, що наші серцяб’ються в тому ж темпі, підтримуємо ті жсамі надії і ті ж ідеали.

У цьому контексті я хотів би підкреслитипостійну турботу нашого Союзу уорганізовуванні великих культурних імистецьких заходів з міжнародною участю,які дають нам можливість обмінюватися

ідеями про збереження української культурита спілкуванні в цьому великомукультурному просторі, якого нам пропонуєРумунія.

Ми живемо у віці інформаційного вибуху,науково-технічної революції, яка відбу -вається в запаморочливому темпі, у епосі, вякій дуже легко бути асимільованим і

втратити етнічну ідентичність. Такимчином, виховання і навчання нашоїмолоді в українському дусі є важливим уперспективі зміни поколінь.

Ми раді бути присутні разом сьогодні,в щасливий момент на визнання зусильнашого колеги Михайла Мачоки, головиСатумарської філії Союзу українцівРумунії, та вшануваня пам’яті апостолаоб’єднання українського народу, щонадихнуло Тараса Шевченка.

Наш національний поет, шано ваний вусіх громадах українців в Румунії, але йтут, у Сату-Маре, його присутність єсильною. Погруддя поета, вста новлене вЦен траль ному парку міста, є так самоневтомним зусиллям Михайла Maчоки, а

міжнародний симпозіум «ТарасШевченко. Апостол українськогонароду», організований минулогороку, був справжнім тріум фом.Великі куль турні особис тості зУкраїни та Румунії пред ставилинаукові роботи про творчістьтитана, який спочиває в містіКаневі, на рівні високої науково-доку ментальної цін ності.

Нагороджуючи Михайла Ma -чоку, відчуваються наго родже нимивсі українці Румунії, любителі тазбе рігачі українських національнихтрадицій і цінностей. Вітаю

Михайла Maчоку, поздоровляю Сату -марську філію Союзу укра їнців Румунії зцієї нагоди!

Виступ голови СУР п. Степана Бучути на церемонії вручення Дипломулауреата премії Фонду ім. Т. Шевченка п. Михайлові Мачоці

в центрі – поет І. Драч і голова СуР Ст. Бучута

вручення диплому. у центрі – М. Мачока


Унеділю, 10 березня 2013, уРускові, на Мараморощині,відбувся вже Х-ий випускШевченківського фестивалю,

організований сільською і обласноюорганізацією СУР.

Після симпозіуму, присвяченоготворчості Великого кобзаря, у школі почавфестиваль у Культурному домі селаРусково. Відкрив подію головасільської організації СУР пан ПінтяМарічик. Він оголосив темуфестивалю і запросив на сцену головуСУР пана Степана Бучуту, головуМарамороської філії СУР панаМирослава Петрецького, інспектора зукраїнської мови, викладача СимонуМалярчук.

Степан Бучута висловив радість,що знаходиться між мешканцями селаРускова, поздоровив артистичніформації із українських сіл іповідомив про наступні фестивалі, яківідбудуться в інших областях ізукраїнським населенням на цю самутему. У своїм слові інспектор зукраїнської мови Симона Малярчукрозказала коротко біографію Т.Г. Шевченка.Мирослав Петрецький поздоровив усіхмісцевих голів Марамороської філії СУР таінших знатних гостей і побажав успіхівартистичним формаціям.

Фестиваль почався із об'єднаним хоромдітей і молоді села Русково. Вони виконалина два голоси кілька пісень на слова Т.Г.Шевченка та інших пісень під проводом

викладача Михаєли Миколайчук, аком -панійовані інструментальною музикоювикладача Михайла Курака. Гарно проз -вучали пісні, виконані Роксаною Мико -лайчук у супроводі інстру мен таль номутого самого викладача. Гарне враженнязробили мешканці села Русково, які, хочанадворі був дощ, переповнили Будинок

культури і уважно слухали виступи усіхартистичних формацій.

Послідував мішаний хор «Ронянськіголоси» села Верхня Рівна. Під майстернимпроводом викладача Джетою Петрецькоювони виконали на 4 голоси пісні на слова Т.Шевченка і про нього, як: «Реве тастогне...», «Якби мені черевички», «ДеКанівські кручі» і «Заповіт». Це вже третій

виступ рівнянського хору цього року: уСігеті, Клужі і Рускові. І якщо у Сігеті іРускові вони виконали 4 колядки і,відповідно, 4 пісні, то у Клужі вонивиконали на сцені Державної Опери 7пісень. Між виступом хору ансамбль танцю«Соколи» виконав два танці «Гопак» і«Марічка», приготовленими теж проф.

Джетою Петрецькою.Запрошені із України – група «Кос -

телівка» – виконала вірші Т. Шевченка,пісні на його слова і сценети. Потімвиступили вокальні групи учнів ізРеміт, приготовлені викладачем В.Ненештян, група «Поляночка», приго -товлена викладачем І. Штецько, групаучнів із Бистрого, приготовленасвящеником І. Арделяном, група дітей«Красняночка» із Красного під про -водом Юри Мочерняка і «Гуцульськевесілля» із Вишавської Долини підпроводом Н. Марічека. В кінці співаласолістка Марія Савка, прийнятагучними оплесками своїх односельчан.І хоча надворі ішов дощ, уКультурному домі було тепло і гарно, ініхто не спішив додому. Люди з

радістю слухали вірші, пісні, виконаніучнями і дорослими виконавцями. Хвалавиконавцям і публіці!

В кінці голова СУР с. Рускова ПінтяМарічик подякував артистичним фор -маціям і запросив гостей за фестивний стіл.

учит. Іляна ДАнфото Ст. БуЧуТИ

За церковним рахунком, можемосказати, що зараз один місяцьминув, як ми, християни пра -вославного віроісповідування,

всту пили в сорокаденний пост. Кожногоразу, коли починаємо пост, багато разівдумаємо, як то буде, що нам потрібноробити, починаємо сумувати, і радістьвідходить від нас... Але, в дійсності, мизайшли в пост і нам нічого відмінного несталося, тільки духовним шляхом ми сталине сумні, а, навпаки, душевно веселі. СамІсус Христос в сиропісну неділю напоминавнам, говорячи через свою Євангелію(Мт.6,16): «Коли ж постите, не будьте сумні,як лициміри, бо вони помазують обличчясвої, щоб показатися людям, як постятьвони...».

А в книзі пророка Даниїла в першій главінавіть зображена веселість, яка охопила 4

хлопців – Даниїла, Ананія, Михаїла таАзарія, – які, хоча і були запрошені, щобжити в царському палаці царя Наву -ходоносора, вони дуже совісно відмовилисявід царського харчування. Навіть сказалицареві що всі вони будуть споживати овочі іводу, а через десять днів будуть кращевиглядати, ніж ті, що кормилися щоденноюїжею з царського столу.

Насправді, це все після десятьох днівбуло провірене: всі 4 хлопці мали повнуправду і у веселості та в духовній радостівеселилися аж 3 роки в царському палаці.

Як записано в книзі пророка Даниїла вСтарому Завіті, 1, 1-18. А нас, всіххристиян, як у великодному пості, так і впротязі нашого життя, Ісус Христосблагословляє веселим життям. Якраз і вкнизі Нового Завіту (Об'явлення 3,20)записано: «Ось Я стою під дверима та

стукаю: колихтось почуєМій голос ідвері від чи -няться, Я донього ввійду, ібуду вечерятиз ним, а він зіМною».

Так передає апостол Іон Богословоб'явлені йому на острові слова ІсусаХриста. Так що перед нашого поверненнядо Небесного Отця, Сам Син Божий,«початок створіння Божого» (Об'явленіє3,14), іде до нас, щоб, якщо ми хочемо, живз нами, сидів з нами, вечеряв з нами в період

ХоР «РонЯнСЬКІ ГоЛоСИ» нА Х-ому вИПуСКу ФеСТИвАЛю, ПРИСвЯЧеноМу

веЛИКоМу уКРАЇнСЬКоМу ПоеТовІ Т.Г. ШевЧенКу у РуСКовІ

УУ ВВЕЕЛЛИИККООДДННІІММ ППООССТТУУ ІІССУУССХХРРИИССТТООСС ССТТУУККААЄЄ УУ ДДВВЕЕРРІІ

Духовна пожива

(Продовження на 12 стор.)

Симона ЛевА

«Ронянські голоси»

БЕРЕЗЕНЬ 2013 р.

Юстин є звісний укра їнсь кий-буко винсь кий живописець,випускник Ві денської академіїобразот ворчого мистецтва.

Єротей Пігуляк (1851-1924) був про фесором,послом до буковинського Сейму (1890-1918),австрійського пар ламенту (1898-1918). Віночолював товариство пра вославних священиківБуковини. В 1906 році Єротей Пігуляк в складіделегації від Буковини відвідав Відень і бувприйнятий австрійським цісарем. На тій зустрічібуковинці відстоювали право українськоїправос лавної церкви, яка зазнала утисків з бокурумунської.

Бібліографія: Денис Петрюк – «Ілюс трованаісторія Мамаївців», Чернівці, Вид. ЗеленаБуковина/1999). Вікторія Петрюк, ДенисПетрюк – «Мамаївці – село, в якому миживемо», Видавництво «Прут», Чер нівці, 2008).

Конфлікти велися і між священиками таучителями. У той час у Джемені ще була школа,де викладалося «по-рутенськи». Учителем бувСібак, а також (пізніше) і Дмитро Антонюк.Вимоги укра їнсь кого – рутенського населеннябули оправдані, але, на жаль, не змогло добитисясвоїх прав, і перемогли румуни.

Всі етнічні конфлікти початку ХХ-го століттябули записані у хроніках, але тому що їх писалирумунські священики, то, розуміється, що вонизображали ситуацію суб'єктивно. Доказом цьогоє і такі записи, як, наприклад: у 1910 роцірумунський священик Полікарп Попескулписав: «Літом 1910 року продовжувалися цібитви і у цій громаді нечуваною лютістю міжрумунськими і рутенськими мешканцями» (стор.236) і згадує, що брав оборону румунів ідопомагав їм виграти Діонісіє кавалер де Бежан

(arhipresviter Dionisie cavaler de Bejan) ізЧернівців, який для цього користувавсядопомогою Румунського Товариства длякультури і літератури із Буковини, президентомякої він був у Чернівцях. У цьому допомагав

йому і Васіле Георгіу – професор у теологічнімфакультеті у Чернівецькім університеті«Франчіск Йозефіні». Такі самі, подібні подіївідбувалися і в Острі.

Подібні спроби завести українське навчаннявідбулися і у Фрасині, де також знаходилосязначне число українців. І сюди приходили С.Смаль-Стоцький і Єротей Пігуляк, якимдопомагав і Г. Когут – начальник місцевоговокзалу та ще кілька свідомих українців. І тутперемогла румунська пропаганда, що довело,щоб навчання відбувалося на румунській мові.

На жаль, у цьому «допомогли» і деякі «рутенці»,які, на чолі з найбільшим господарем місцевостіГаврилом Дрельчуком, тоді, коли прийшласпеціальна комісія, послана австрійськимурядом, щоб роз'яснити і залагодити цейконфлікт, вони (рутенці) заявили, що, «живучисеред румунів, у селах довкола Фрасинумешкаючи румуни, вони потребують більше,щоб їх діти вчилися по-румунськи, чим по-рутенськи». А діялося це 1910 року.

Відносно таких ситуацій сам В. Діаконпризнає, що «...міжетнічні конфлікти вражають іпідкреслюють ксенофобісм і священиків цієїзони» і наводить зміст одного листа, надру -кованого у тодішній газеті «Фоая попорулуй» із1911 року. Треба сказати, що це була румунськанаціоналістична-ксенофобічна газета, яка явносвоїми статтями виступала проти рутенців(українців). Про справи, які відносятьсямісцевості Фрасин, ще буде написано дальше,тоді, коли буде бесіда і про другу монографію –«Місця і люди у Фрасині».

У другій частині своєї монографії ВасілеДіакон ще відноситься і до різних інших подій,які відбулися у околицях і місцевостях,розташованих вздовж річки Остри і її притоків,які відбулися при кінці ХІХ століття, в першійсвітовій війні, міжвоєннім періоді, під часДругої світової війни і до 1980 року. Після 1918року вже дуже мало (або й взагалі), де згадуєтьсяпро рутенців (українців або гуцулів), хіба,наприклад, коли подані списки тих, що загинулиу першій світовій війні, де знову знаходятьсяукраїнці Остри. Наприклад: Николай Настюк,Іван Дарчук, Іван Іворчук, Гаврило Масакевіч,Теодор Соколюк, Іван Облезнюк, МихайлоРобанюк та багато інших.

ДДААввннІІЙЙ ЗЗААББууТТИИЙЙ ооББееЛЛІІССКК(Продовження. Поч. в н-рі 15-16/2012)

(Далі буде)

Ярема онИЩуК

Президенту РумуніїПану Траяну БеСеСКу

вельмишановний Пане Президенте,

Українська громада Румунії висловлює глибоку вдячністькерівництву Румунської Держави за успішне втілення епохальноїмети румунського народу, – приєднання країни до ЄвропейськогоСоюзу.

Належність до простору європейських цінностей відкриває длярумунських громадян усіх нацьональностей, у т.ч. української, новігоризонти для гармонійного співжиття в єдиному європейськомудомі.

Однак, справжня вартість європейської єдності неуявна безнадання усім європейським народaм перспективи на отриманнясвого автентичного місця в лоні Великої Європейської Родини.

Ми, тутешні українці, пишаємося успіхами України, своєїетнічної Вітчизни, у її євроінтеграційному поступі. Водночас мивдячні Румунії, своїй історичній Батьківщині, за послідовну іцілеспрямовану підтримку процесів зближення України зЄвропейським Союзом.

Ближчим часом має відбутися подія, в успішність якої щировірять десятки мільйонів українців у цілому світі, – підписанняУгоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Переконані, що Румунія, дружня для України держава, буде вчислі активних прибічників підписання згаданої Угоди у рамкахСаміту Східного Партнерства, що відбудеться у Вільнюсі влистопаді цього року.

Від імені української громади Румунії –

Голова Перший заступник головиСоюзу Українців Румунії Союзу Українців РумуніїСтепан Бучута Іван Робчук

Прем’єр-міністру РумуніїПану віктору ПонТІ

вельмишановний Пане Прем’єр-міністре,









5

11березня ц.р. в Українськомуправославному вікаріатівідбулася цікава зустрічКерівництва Вікаріату з

дяками українських православних церков ізсіл Мараморощини.

Отець, Генеральний Вікарій ІванПіцура після молитви тепло привітав усіхдяків краю.

Це перша зустріч з дяками Марамо -рощини.

Спогадав їм отець Вікарій, що їхняпраця, їхнє Богослужіння дуже цінне!Вони повинні мати добру віру, добру волюі любов до всього скарбу нашогоправославного.

Настоював отець Вікарій на тому, щобдяки наші мали повагу один до одного і досвоїх священиків. Також просив їх, щобвони служили якнайбільше українськоюмовою, щоб ми не загубили свою молодь.Думаємо, – сказав от. Вікарій, – що будемозустрічатися з Вами від сьогоднінайчастіше для нашого спільного добра.

У своєму слові отець Микола Лаурук,радник Вікаріату, представив конфе -ренцію на тему «Церковний півець і пісняПравославної Церкви».

«ЦЕРКОВНИЙ ПІВЕЦЬ І ПІСНЯ«ЦЕРКОВНИЙ ПІВЕЦЬ І ПІСНЯПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ»ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ»

Духовна пісня небесного походження.«Коли створив Я зорі небесні, тодіхвалили Мене великим голосом всі ангели»,– сказав Господь Вседержитель мно -гостраждальному Йову (Йов.38,7).

Людина була створена, щоб прос -лавляла вона Свого Творця, звідки й назва«словесне творіння». Втративши Рай, –місце прямого спілкування з Богом ібезперервного прославлення Вседер -жителя, – людина віддалялась все більше ібільше від Бога.

З великої Своєї любові до людиниГосподь змилувався над нею і наказавзробити «намет» за часів Мойсея, аопісля «дім» за царя Соломона, де Він живславою своєю. «І нехай збудують Менісвятиню, – і перебуватиму серед них», –сказав Господь Мойсею (Вих.25,8). ЦаревіСоломонові, відповідаючи на прохальнімолитви освятити храм, Господь сказав:«Вислухав Я молитви твої та благаннятвої... Я освятив той храм... І будуть тамМої очі та серце Моє по всі дні» (І Цар.9,3).І так, ця будівля стала нази ватись«домом Божим», щоб він у великій мірістав замістителем втраченого Раю.

Головною ціллю дому Божого булопрославлення Бога.

Дві важливі дії здійснювались в доміБожім: жертва і хвала.

Ще 100 років до Христа пророк Давидпідкреслив глибоке значення святогопіснеспіву і назвав хвалу однієї з жертв.«Хто жертву хвали приносить, тойшанує Мене», – сказав Господь через устапсалмопівця (Пс.49,23).

Новозавітній храм стає ціннішим нетільки тому, що Христос визнає його«Домом молитви (Лк.19,45), а через великусвятість, якої він набуває здійсненням Св.Літургії, вона усучаснюючи жертву Йогоспасительну.

Православний храм став, зокрема,починаючи з ІV ст. (коли перестало

гоніння на християн) місцем, в якомувідчувається відлуння всіх спасительнихдій Ісуса Христа, починаючи з Вифлеємомі кінчаючи з місцем, де зійшов Св. Дух наУчеників Його.

Відносно цього вистачає спогадатислова Самого Господа: «Узявши хліб івчинивши подяку, поламав і дав їм,проказуючи: Це Тіло Моє, що за вас

віддається. Це чиніть на спомин проМене!» (Лк. 22,19).

Подібно тому, як на небі сонцеокружене зірками, так і Жертва Христабезкровна – Св. Літургія окружена праз -никами Господськими і празникамиБожих угодників.

Весь теперішній скарб православногоБогослужіння був сформований протягомвісімох століть, починаючи з Св. Апос -толами і кінчаючи з Св. Іваном Дамас -кином. Цей скарб збагатився і наступнімистоліттями, але все багат ство нашогоправославного піснеспіву носить печатьрішень Святих Вселенсь ких і МісцевихСоборів та богоносних отців.

Центром всього православного Богослу -жіння є літургічна жертва. Вона є дже -релом нашого духовного життя, але йджерелом, з якого народжуються обо -в'язки священнослужителів і церков нослу -жителів.

Якщо пророк Давид називає духовнупісню «жертвою хвали», то тим більшеналежиться новозавітнім людям нази -вати її також «жертвою хвали».

Св. Ап. Павло пише євреям: «Отже,завжди приносім Богові жертву хвали,цебто плід уст, що Ім'я Його славлять»(Євр.13,15).

Глибокий глузд духовної пісні, різно -манітність святкових мелодій, якіпередають всім місцям і часам, неначе тінебесні посудини, тонкощі кожного святаі кожної спасительної дії Ісуса Христа,ніхто не може пояснити. Не можнаспівати на Різдво Христове мелодіямипасхальними, на Пасху мелодіями Різдва,на Успіння Богоматері мелодіями Ро -жден ства Її. І т.д.

Кожного свідомого християнина ра -нять погано «духовні пісні», єретиків,поставлені на народні світські мелодії, якіне викликають почуття святості іпобожності, а викликають почуттятанцювальної світської радості. Хоронинас, Господи, від цього духу!

Зразком православної пісні муситьбути небесний ангельський спів ісвятоапостольський спів. Дух вифле -ємської пісні («слава во вишніх Богу...»,(Лк.2,14) повинен відчуватись в нашійколядці.

Дух пісні Спасителя та Його Учениківпісля Тайної Вечері (Мк.14,26) повиненвідчуватись на весь Великопісний період іголовно Страсного Тижня. Жертва хвалив нашій Церкві становиться тієюглибокою подякою Господу за Йогоспасительну Жертву і за Його угодників,які є світилами нашими і молитвеннимипосередниками за наше спасіння.

Священослужитель закликає на Св.Літургії: «Благодарім Господа!» (по-українськи: Подякуймо Господу!»), а народвідповідає: «Достойно і праведно єстьпокланятися Отцю і Сину і Св. Духу...».

Звідси походить ім'я «дяк», «церковнийдяк». Церковний півець, як научають св.отці, є справжнім зв'язком між Вівтаремінародом, між небом і народом.


(Продовження на 7 стор.)

прот. д-р Микола ЛАуРуК,радник Православного вікаріату в м.

Сігеті – Мараморощина

ВАЖЛИВА ЗУСТРІЧ В УКРАЇНСЬКОМУПРАВОСЛАВНОМУ ВІКАРІАТІ

В м. СІГЕТІ – МАРАМОРОЩИНА

Церковний календар

Церква з Бистрого


Він є тим, який дає тон на Утреннях,Вечірнях або в інших місцях, на всій Св.Літургії. Він починає пісню подякиГосподу Богу в Тройці славимому.

Який глибокий глузд у цьому сло -в'янських народів та українського народу!

Певно, що наші храми, де є віра,порядок та свідомість, їхньою піснею наСв. Літургіях повинні бути відбиткомцілого ангельського хору.

Маючи на увазі велику відповідальністьцерковного півця, св. отці встановили триприкмети відносно Його особи і Йогодуховної дії, а саме:

1. хто має співати;2. що треба співати;3. як треба співати.По-перше, церковний півець повинен

бути дуже добрим християнином, він і всяйого сім'я. Він, як і священик, повиненбути прикладом вірників: у вірі, у молитві,у пості та у всій його щеденній поведінці.

Вийшовши з церкви, йому не требазабути те, що співав на Богослужіннях:«Поклади, Господи, сторожу на устамої». (Пс.141,3). Його слова повинні бутичистими, бо з одного джерела не можевиходити «вода солодка і гірка» (Яків.3,11).Він і, по можливості, вся його сім'яповинні сповідатись чесно й частіше, боце корисно й для нього і для всієї йогопарафії. На Св. Літургію він повиненприходити завжди натще.

Пригадую собі, що один зі старшихдяків говорив нам в крилосі (коли бувмалим): «Много найлегко співаємо у церквіз жолудком порожнім». Великі туттайни, – як біологічні, так і духовні...

Св. Причастя є нашою духовноюпоживою, але кожне слово Боже є такожнашою духовною поживою.

Церковний півець має бути завждисмиренним і свідомим, хоронячись, яквогню, всіляких наклепів.

Блаженніший Митрополит Київський

і всієї України, научаючи народ в НеділюМитаря і Фарисея, сказав: «Фарисейзабув, де він знаходиться та з кимговорить».

Всім священослужителям і церков -нослу жителям не треба забути вБогослужіння: де вони є та з кимговорять!

Треба мати на увазі дуже головну річ:що домашню молитву, ранішню, вечірню інавіть повсякчасну, не можна відсунути здумкою, що вистачає того, що служимо вхаті. Ніколи цього не може бути!

Св. І. Золотоустий називає христи -янську хату «домашньою церквою», боцерква інше, ніж дім молитви. Вчительіде до шкільного класу приготовленим,церковний півець приходить до храмутеж приготовленим, молитва йогодомашня є неначе тим підсвічникомцерковній молитві.

Від церковного півця християниповинні навчатись всієї поведінки в храмі.Він повинен прийти до церкви чистим,добре вмитим, ніколи не брудним, бо цевже не смиренність, а лінивство таспокуса. Подібно тому, як і свяще -нослужителям, церковному півцю требазберігати моральні правила, постові і надсвятами (відносно тілесних зв'язків звласною дружиною), нормально, це требамати на увазі всім християнам!

Церковний півець – це людина Божа, які священослужитель і як інші церков -нослужителі.

На основі слів Св. Ап. Павла, сказанихТимофію, першому єпископові: «Ти знаєш«Св. Письмо з дитинства»: людинацерковна повинна мати троякуприготівку: 1. домашня (домашня церкваабо 7 років домашніх); 2. світську освіту і3. духовну освіту. Все починається здомашньої церкви, яка багато разіввідчувається аж до смерті людини. «Яклюди живуть, так вони поводяться вхрамі», – сказав Св. Теофан Затворник.

Церковний півець повинен знати добревідповідь на запитання: що може співатив храмі? В Богослужінні православнім неможна вводити різні, нібито нові, пісні, йтак порушувати правило церковне.

Лаодекейський Собор, через правило(канон) 59-ий, підкреслив, що було рішенона Апостольському Соборі правилом 60-им і Труланським Собором, правилом 63-ім: «Не подобає у церкві читати псалминесвященні, або книги, невизначеніправилом, а тільки визначені у правилахкниги Старого і Нового Завіту».

Церковний півець не може добавляти,ні відбавляти з уставу сам собою нічого, апам'ятати добре, що всі устави маютьцікаве уточнення: «а що позволитьнастоятель».

Відносно того, «як треба співати».Вистачає нам спогадати правило 75-теСобору Труського (691-692рр.), де вста -новилось слідуюче: «Бажаємо, щоб ті,котрі приходять до церкви співати,безчинно не галасували, вивергаючи з себенеприродні крики і не вводили нічогоневідповідного й невластивого Церкві, а з

великою увагою і зворушенням підносилипсалмоспіви Богові. Бо священне слово іповчало синів ізраїлевих бути благо -говійними».

Св. Іван Золотоустий наказуєцерковним півцям співати натуральнимголосом, та дуже смиренно, не вис -тавляти своїх талантів і не кричати:«Допоможе тобі в чомусь нерозумнийкрик?», питається він. Вся ця поведінкаслужить Господу і служить тим, що вцеркві, і тим, що хочуть стати цер -ковними півцями». Сьогодні мало де дієдяківська школа, зате найсоліднішаприготівка майбутніх дяків – то нашісмиренні богослужіння.

За наукою св. отців, церковний півецьповинен бути завжди «людиноюмолитви». Коли він співає в церкві, маєбути взірцевим вірником: не махаючируками, не стукаючи ногами, а бути,неначе перед самим Богом. Завжди вінповинен бути в добрих зв'язках зі всімавірниками, зі своїм настоятелем, просячивід нього благословіння при кожномупочаткові богослужіння.

Відносно нас, українців православних зРумунії, бажалися б мати на увазі двіголовні речі:

1. хто був у нас церковний півець уминулому?

2. як нам поступати тепер?В наших селах дяк був побожною

людиною, але був і грамотною людиною.Дяк був учителем села, а священик –директором школи.

Сьогодні вимагається велика мудрістьта побожність. Потрібно дуже добревимовляти старослов'янські слова, знати

вимовляти з відповідними наголосами(слово мука може означати: мука, абомука – терпіння). Над усе треба зма га -тись служити якнайбільше по-укра -їнськи, головно читання Апостолів, Па -ремій, Псалмів, вінчань і інших бо -гослужінь.

Щоб народ усе зрозумів, надіємось, щоза якийсь час будемо мати й інші книгипо-українськи, а головно Мінеї.

Бажав би закінчити такими словами:даруй нам, Господи, страху Твого,мудрості, святості і любови один доодного та всіх до Тебе, Господи, доб -рочинцю наш!

(Закінчення. Поч. на 6 ст.)

ВАЖЛИВА ЗУСТРІЧ...

Церква з Довгого Поля

Церква з Бичкова

' '


Усистемі міжнародних відносиндіалог між країнами-сусідами убільшості випадків на буваєособливого зна чен ня. Від -

носини України і Румунії у цьому контекстіне є виклю ченням. Більш того, активнівнут ріш ньополітичні перет во -рення в обох країнах останнімчасом (референдум, парламен -тські вибори і зміна урядів)знаходять відоб раження у зов -нішній політиці держав, у томучислі, в двос торонньому форматі.

Про те, як у Бухарестіоцінюють нинішній рівень спів -праці з Україною, які бачатьперспективи для розвиткудіалогу, а також дещо проособисте сприйняття укра їнськихреалій, розповів УкрінформуНадзви чайний і ПовноважнийПосол Румунії в Україні КорнелІонеску.

– Пане Посол, ваш досвіддипломатичної роботи протя -гом довгого часу був тіснопов’язаний з українським нап -рямом. у 1999 році почаласяваша перша каденція у Києві, у2010 році ви повернулися сюдияк очільник диппредс -тавництва. на ваш погляд, щозмінилося в україні за цей час?

- Почну з того, що в лавирумунських дипломатів я бувприйнятий у 1990 році. Першимважливим місцем моєї роботи вМЗС стала посада директораДепартаменту зі зв’язків із Рес -публікою Молдова. Саме тоді яуперше познайомився з укра -їнськими колегами, оскільки бувзадіяний у рамках 4-сторонньогомеханізму щодо мирногоурегулювання Придністровськогокон флікту. Треба сказати, щопрацювали ми плідно.

У 1999 році отримав призначення уПосольстві Румунії в Україні як тим -

часовий повірений у справах. У цей час туттривали перетворення, і тоді я був приємноздивований, побачивши абсо лютно іншуУкраїну, ніж вона була після розпаду СРСР.За весь період мого перебування тоді (трохибільше чотирьох років) я також мавможливість позна йомитися з різнимицікавими людьми, в тому числі, багатьмапровідними полі тиками і керівникамивищого рангу.

Пізніше, у 2010 році, мені двічі булозапропоновано стати послом у різнихдержавах, але я відмовлявся. Коли упропозиціях прозвучала Україна - довго недумаючи, відповів згодою.

Якщо говорити про зміни, то за цей часзмінилося багато. Думаю, що це сталорезультатом демократичних змін, під -вищення рівня спілкування і культури. Цестосується не лише столиці, але й регіонів:у 2010 році, будучи послом в Україні, япересвідчився в цьому, відвідавши

Донецьк, Вінницю, Одесу, інші міста. Хочусказати, що мені дуже подобається Одеса -це чудове місто з великими можливостями,

дивовижною кухнею і цікавими виз -начними пам’ятками. Вона мені схожа нарумунське місто-порт Констанцу.

Перетворення тривають, і всі зміни мибачимо своїми очима.

- україна і Румунія нинішнього рокувідзна чили 20-річчя встанов лення дип -ло матичних відносин. Як розви ва єтьсядвостороння співпраця наразі, які єтруднощі?

- В останні 20 років відносини міжРумунією і Україною розвивалися посту -пово і природно як для двох сусідніх країн:зі зльотами і падіннями. Наразі, крім ство -рення двосторонньої пра вової дого вірноїоснови, наш діалог оснований і на полі -тичній волі. Його загальна мета полягає узміцненні клімату справ жнього добро -сусідства і співпраці. Думаю, членствоРумунії в ЄС надає нашим відносинам

багато обіцяючий потенціал, як зточки зору двосторонньої спів -праці, так і в сприянні європейсь -ким прагненням України.

У 2010 році, у свою другукаденцію, я приїхав до Києва зрозумінням того, що між нашимикраїнами рівень співпраці повинензаймати високі позиції. Не можусказати, що ми приречені на це,оскільки виходить, що нас хтосьзмушує або вирішив за нас, що такнеобхідно. Ми маємо істотнийпотенціал, який зможе забез -печити хорошу еволюцію нашоївзаємодії. Але, на жаль, вінвикористовується не повноюмірою.

Наразі існує велике бажанняобох країн не витрачати енергіюна штучно завищені “псевдо -питан ня”, а приділяти особливуувагу тому, що ми можемо робитиразом, маючи на увазі нашесусідство. При цьому є мож -ливості для дуже динамічногодіалогу в сферах європейської,прикордонної спів праці, зрос -тання двосто рон нього товаро -обігу, а також в інших сег ментахвзаємодії, однаково важли вих дляобох країн.

Ці можливості можуть бутивикористані нами як двигунконсо лідації двосторонніх від -носин. І вже були такі приклади.Так, у плані економічного співро -біт ництва, у 2011 році було зафік -соване значне зростання двосто -ронньої торгівлі з найвищим това -рооборотом за останні 20 років - 2млрд доларів США.

Між Україною і Румунією Між Україною і Румунією не існує проблемних питань - не існує проблемних питань -

Посол Румунії в Україні Корнел ІонескуПосол Румунії в Україні Корнел Іонеску

(Далі буде)Ярослав ДовГоПоЛ,

КИЇВ. 17 грудня 2012 року.


«Намалюй мені Тараса, друже,Нашого великого Тараса.Удихни у нього свою душу,Оживи і воскреси відразу».

Іван Коваленко, «Намалюй мені Тараса».

Щороку кожного березня, і взагаліна протязі всієї весни, усіукраїнці, де б вони не булирозкидані долею по світу,

святкують пам’ять Тараса Шевченка,воскресаючи і оживляючи його, щоб не забутийого відданість і любов до рідної України, дорідного слова, до волі.

До цього заклику намалювати та оживитиТараса приєдналася 16 березня і українськагромада Клузької філії Союзу українців Румунії.Програма заходу була дуже різноманітною.Першою виступила студентка українськоговідділення Клузького УББ Марія-Юлча Плеш здоповіддю на тему ТарасаШевченка – національного поетаУкраїни. Присутні змогли нетільки дізнатися про нелегкудолю поета, а й послухати вірші іпісні на слова великого Кобзаря увиконанні студентів укра їнськоговідділення Клузь кого універ -ситету та перег лянути докумен -тальний фільм про життя ітворчість Т.Г.Шевченка.

Детальніше про творчістьШевченка, а саме про період йогозрілості (1843-1847 рр.), роз -повіла лектор доктор Міхаела Гербіль у своїйдоповіді «Три літа – золотий період творчостіТараса Шевченка», у якій висвітлила найбільшрадикальні твори поета, адже після йогоподорожі на Україну він остаточно позбуваєтьсяромантичних ілюзій щодо минулого і сучасного

своєї Батьківщини, і починає стверджувати, що внього назавжди висохли роман -тичні сльози і він став рішучимборцем.

Нелегкою була доля Шев -ченка: народився кріпаком, слу -жив панам, перебував на зас -

ланнях, і, навітьбу дучи вільним,перебував пос тій -но під наглядомтаємної царськоїполіції. Проте засвоє життя йомувипало зустрітися з великимилюдьми, які стали його вірнимидрузями і допомагали й під -тримували його: це, в першучергу, Сошенко, Гоголь, Гулак-Артемовський, Брюлов, Гребінката багато інших. Про це роз -

повіла у своєму насиченому виступі «Друзі йсоратники Тараса Шевченка» Мотря Крамар,колишній викладач російської мови, зараз –пенсіонер, член Клузької філії СУР. У ньомувона згадала тих людей, які з юних літ і напротязі всього життя поета були поруч з ним, і

не тільки до смерті Тараса, а й опісля, колиїхніми зусиллями його тіло вониперевезли в рідний край.

Інший член Клузької філії,Михайло Крамар, наголосив натому, що Шевченко відомий якмислитель, великий творець,апостол свободи, тож ми повиннівіддати не тільки традиційнуданину шани його літературній тамистецькій творчості, а й виявитийого революційно-демоктратичнуспадщину. У своєму виступі натему «Соціально-політичні пог -ляди Тараса Шевченка» він

розповів детально про погляди Шевченка,наголошуючи нап рикінці свого виступу, що йогоідеї не замикаються лише у сфері політичних чинаукових висновків, що вся його доля єповчальним прикладом високої моральності,несхитної мужності, особистої гідності табезкомпромісної відданості обраному шляху, щосаме ці якості повинні стати невід’ємною рисоюнашого часу.

Захід завершився переглядом відеозапису звиступу «Вітре буйний» у виконанні МариниГолченко з Кубанського козачого хору.

Людмила ДоРоШ

Святкування великого Кобзаря Клузькою філією СуР

Уже відомо, що в місяці березні проводятьсякультурні заходи для вшанування великогоКобзаря України – Тараса ГригоровичаШевченка.

Парк Херестреу18 березня у парку Херестреу біля погруддя

Т. Шевченка були поставлені квіти від ім.Посольства України в Румунії та Союзуукраїнців Румунії.

При цьому заході взяли слово ПовноважнийПосол України в Румунії – Теофіл Бауер, ІванРобчук – перший заступник голови СУР, ІванМарочко – депутат в Парламенті Румунії,Ярослава Колотило – радник у Міністерствікультури, Сільвія Забарченко, Михайло Трайста– письменники, та Федір Попович – проф.музики.

М. Трайста прочитав вірш Івана Ковача «Уберезні вовічнім».

Наприкінці пролунала пісня «Реве та стогнеДніпр широкий...» у виконанні бухарестськогогурту «Зоря». Про довження цього заходувідбулося у «Синьому залі» – приміщенні СУР.

Конференція23 березня у Культурно-інформаційному

центрі Посольства України пройшла кон -ференція «Життя і творчість Шевченка».

У своїй промові Надзвичайний і Повно -важний посол України в Румунії заявив, щоцього року СУР широко відзначив дні Шевченкау повітах Сучава, Клуж, Тімішоара, Сігет, СатуМаре і Бухарест.

Взявши слово, директор Ужгородської школимистецтв пані Наталія Рома заявила, що вонипривезли невеличку частинку народногоукраїнського мистецтва, яка повинна порадувативсіх українців Румунії.

Іван Робчук прочитав матеріал на тему «Т.Шевченко – творець української літературноїмови», під креслив, що заслуга Тараса Шевченкаперед українською культурою полягає насам -перед у тому, що він надав літературній мовівнутрішню естетичну впорядкованість, зба -гативши народно-розмовну мову органічнимуведенням у неї елементів з інших джерел і тимсамим виділивши літературну мову відпобутової мови.

Університетський професор д-р ІванРебошапка у своєму виступі проаналізував різнівирази з поеми Кавказ, які виражали становищенародів щодо Російського панування, та інтер -претацію румунського поета М. Емінеску щодоРосійської імперії, який проходив навчання уЧернівцях, в період, коли в Україні ТарасШевченко був дуже відомий.

Завершив день чудовий концерт у виконанніУжгородського Національного оркестру на -родних інструментів Школи мистецтв у заліМіністерства культури.

Роман ПеТРАШуК

ШШееввччееннккііввссьькк іі дднніі уу ББууххаарреессттіі

учасники в залі конференції

Клузький студентський вокальний гурт

Проф. д-р М. Крамар

викладач М. Крамар

виступ Посла Теофіла БАуеРА


Для меломанів та членівукраїнської громади з містаКлуж-Напока 6 березня сталоособливим днем – Національна

Клузька опера в партнерстві зМарамороською філією Союзу українцівРумунії та під патронатом ПосольстваУкраїни в Бухаресті організуваланезвичний для репертуару опери вечір підназвою «Добрий вечір, Україно!».

Який це захід і з якою метою буворганізований? На ці запитання менівідповів артистичний режисер КлузькоїНаціональної опери Міхаєла Богдан: «Цеперший проект такого роду з репертуаруОпери. Наша установа хотіла б відкритидвері до міжкультурного діалогу. Будучипершим проектом такого роду, мизапрошуємо усі громади, усі етноси, томущо таким чином ми відкриваємо двері доспілкування між культурною татрадиційною музикою. Таким чином мисхотіли відкрити для себе сховані багатстваетнічних громад Румунії. Незвичайним єсаме цей місток між традиціями йкультурою. З Румунії на сцені Оперивиступить мішаний хор «Ронянськіголоси», вокально-інструментальний гуртпід керуванням Голови Марамороської філіїМирослава Петрецького, та танцювальнийансамбль «Соколи». Із Чернівецькоїфілармонії ми запросили ансамбль «Плай»,це надзвичайний ансамбль, який виконаєтрадиційний репертуар, але дужевіртуозним способом, і створить цейзв’язок між професіоналізмом, сценоюОпери і такою чистою традицієюукраїнської музики. Українська опернамузика дуже мало відома, на жаль, багатохто плутає її з російським репертуаром. Аледля меломанів це буде дуже приємнийспосіб відкрити для себе казковуатмосферу. Солісти нашої опери, яких таклюбить клузька публіка, представлятьсвятковий вечір класичної музики, йде мовапро наших солістів Вероніку Фізешан,Віорела Сеплекана, Флоріна Естефана,Андрея Мицу, Елизавету Каделкин, родом зУкраїни, Надію Черкез. Це простонадзвичайний розподіл, репертуар бувретельно обраний маестро АдріаномМорару, який знаходитиметься задиригентським пультом оркестру. Любителімузики матимуть нагоду послухати уривкиз менш відомого репертуару, принаймніякий дуже мало виконують в Румунії».

Як такий, проект для Опери був першим,і в мене народилося запитання, чивідноситься цей вечір до серії культурнихмузичних вечорів інших народів? МіхаєлаБогдан відповіла: «Якщо публіцісподобається ця ініціатива і вонавідгукнеться на неї, тоді на майбутнє мизаплануємо подібні вечори про специфічнікультури. Наприклад, про польську музику,а чи вірменську. В універсальномурепертуарі настільки багато аспектів,настільки багато прихованих багатств,включно і в класичній музиці! І ми віримо,що вона вартує постати перед публікою».

І ось двері Клузької Національної опери

відкрилися, запрошуючи публікупереступити поріг чарівного світу музики.На цьому святковому вечорі українськоїопери, романсів і танців не бракували йсюрпризи. За підтримкою Союзу українцівРумунії, філія Марамуреш, члени мішаногохору «Ронянські голоси», одягнені врозкішні традиційні костюми, зустрічалипубліку при вході і частували гостеймарамороськими ласощами. Окрім цього, вфойє Опери був обладнаний і стенд зпублікаціями Союзу українців Румунії таневеличка виставка предметів народногоремесла й традиційних українськихкостюмів Марамурешу – зони, де проживаєнайбільша кількість українців Румунії.

Посол України в Бухаресті Теофіл Бауерне зміг бути присутнім на концерті, протевін передав своє привітання учасникам ігостям заходу, наголошуючи на тому, щоцей унікальний концерт, який відбуваєтьсяпід таким влучним гаслом у Румуніївперше, золотими буквами впишеться улітопис українсько-румунських відносин імає шляхетну мету подалі зближати двасусідні народи.

Зі словами подяки виступив і Заступникголови Союзу українців Румунії ІванГербіль: «Дозвольте поздоровити орга -нізаторів цього заходу за їхню ініціативупропагувати таким чином культуру йтрадиції української меншини Румунії. Цедуже важливий захід для нашої громади,тому що багатство, різноманітність тачарівність, специфічні українськійетнографії, є кількома характеристикаминашої ідентичності, яка робить нас однією знайчарівніших громад в культурномурумунському пейзажі. Беручи до уваги те,що ми знаходимося в місті Клуж-Напока,дозвольте зазначити, що наша філіяпроводить широку культурну, освітницькуй артистичну діяльність, якими відзначає

різні постаті української культури…Кожного з нас бодай один раз в життіспокушала ідея одягнути кімоно, сарі чипончо, чи відвідати з китайськогокулінарного мистецтва; іншим разом намхотілося б послухати музику інших народів.Але чому ми ніколи не спробувалидізнатися більше з історії, культури тацивілізації українського народу, який, міжіншим, є нашим сусідом і про якого відомотак небагато? Послухати, як бринить наструнах бандури від Карпат до Дніпрарядки великого українського поета ТарасаШевченка? Україна є найбільшим сусідомРумуні, з населенням понад 45 мільйонів, іпредставляє собою, окрім доблеснихкозацьких історій чи народних українськихпісень, і надзвичайну культуру, яка єчастиною всесвітньої культури. Так якберезень вважають місяцем ТарасаШевченка, ми мусимо відсвяткувати його іцього року, коли сповнюється 199 років відйого народження. Названий і кобзаремукраїнської лірики, Шевченко, поруч зкорифеями української мови та літературиІваном Франко та Лесею Українкою, єзолотою трійцею національної культури,яка стала частиною української культуризвідусіль».

Концертна програма заходу розпочаласявиступом Марамороського мішаного хору«Ронянські голоси», до якого приєднався іхор студентів Клузької філії, яка розпочаласвою програму піснею на слова Т.Шевченка«Реве та стогне Дніпр широкий», іпродовжили низкою чарівних українськихпісень, а танцювальний ансамбль «Со -коли», теж за участю студентів Клузькоїфілії СУР, викликав гучні оплески замайстерність виконання народних танців.До вподоби публіці прийшовся ітанцювальний гурт із України «Гуцульськібарви», які побалували публіку гуцульсь -кими танцями. А от ансамбль «Плай»Чернівецької філармонії вразив своєюмайстерністю та запальними ритмами інеодноразово викликав гучні оплески.

У другій частині концерту оркестрКлузької Національної опери та її солістизачарували публіку виконанням увертюр тауривків з опер «Наталка Полтавка», «За -порожець за Дунаєм», а також хвилюючимиукраїнськими романсами.

Гучні оплески та усмішки на обличчяхвідвідувачів переконали мене, що ініціативуКлузької Національної опери можнаособливою вдалою і що любителів гарної,зворушливої музики в місті Клуж-Напокачимало. Багато хто із присутніх впершевідкрив для себе частинку багатстваукраїнської культурної традиції, і навітьякщо не завжди зрозумів сказані слова, –мову музики не можна було не зрозуміти,адже вона – універсальна. Хочеться спо -діватися, що й для Опери вечір був вдалий іоправдав її сподівання, а на майбутнє насчекатиме не один подібний український, іне тільки вечір.

Людмила ДоРоШ

«Добрий вечір, Україно!»«Добрий вечір, Україно!»

учасники заходу «Добрий вечір, україно! »


він чинить так, начерозумніший за вас

Леон завжди поводиться так, наче вінрозумніший, а його ідеї кращі, ніж думки Йоанни

Леон і Йоанна склали всі іспити на відмінно.Він вчився на інженера, а вона - на економіста. Зчасом Леон почав поводитися так, що в Йоанни увласному шлюбі склався комплекс інтелектуальноїменшовартості. Він ніколи не радився з нею,завжди вмів швидко «розправитися» з її думкою,навіть якщо це рішення було в її компетенції. Відприготування їжі до інтер’єру їхньої квартири - провсе він міг зауважити, що те чи інше зробив бикраще. Він також любив порівнювати своюпрофесію з її, свою важку роботу і її легку... Вінвідкрито демонстрував, що не визнає її здібностей іне цінує її таланту. Загалом, він ставився до неї, якдо підошви.

Але Бог створив жінку не як підошву. Вонаповинна бути рушійною силою шлюбу і сім’ї.Жінки, на відміну від чоловіків, всебічнообдаровані. 11-й і 12-й розділи розповідають, якчоловіки можуть навчитися шанувати непов -торність своєї дружини.

він надає перевагуіншим людям

Для Бориса було цілком нормальним, що вінзахищає Джона. Зрештою, Джон був йогонайкращим другом.

Карен і Борис були ще не так давно у шлюбі, алевона вже звикла, що ніколи не повинна погановисловлюватися про його друзів чи знайомих.Одного разу Борис трохи швидше прийшов зроботи; Карен якраз збиралася ставити пекти курку.Він зрадів, бо це означало, що у нього ще є час, щобтрохи пограти з Джоном у футбол. Виходячи, вінсказав Карен, що йде до Джона. Вона відповіла наце: «Я ненавиджу його. Ти завжди йдеш до нього,замість того, щоб побути зі мною». Борис став начевкопаний. Врешті він опанував себе і сказав, що їймає бути соромно за ці слова, адже Джон так багатозробив для неї. Завдяки його підтримці вони зуміливберегти свої стосунки. Його поради допомагали їму перші місяці подружнього життя. Вонаповодиться не розумно, нападаючи на людину, якадля них обох означає більше, ніж брат.

Коли вона почала плакати, Борис подумав, щовона зрозуміла свою помилку і щиро розкаюється вній. Але його слова дали їй зрозуміти, що він надаєперевагу Джонові як людині і другові. Його слова,вчинки і вся його поведінка зрештою показали, щовін ставив вище за неї багато людей: секретарок,

колег по роботі, родичів, друзів і навіть випадковихзнайомих. Він ніколи не захищав її погляд, а коливона когось критикувала, він завжди обстоювавпротилежну сторону.

Минуло багато років, і сьогодні Борис віддаєперевагу Карен над іншими людьми. Завжди, колиміж нею і кимось третім (навіть його мамою)виникає розбіжність думок, він обстоює її сторонуі намагається довести правоту дружини. Дехто зйого друзів і досі не може зрозуміти, чому він зтаким задоволенням проводить час з дружиною, ане з ними.

16-й розділ дає кілька практичних порад, щоб визавжди були на першому місці для свого чоловіка.

він не прагне зробити вашістосунки романтичними

День, про який Френк давно забув, Маріанна неможе забути й досі

Френк був у відрядженні, але Маріанна булапевна, що він зателефонує, надішле листівку,телеграму чи букет квітів, щоб привітати її зуродинами. В обід, коли принесли пошту, вонапобігла до поштової скриньки, але не знайшла тамлистівки від Френка. Спочатку вона була

розчарована, а потім подумала, що він, напевно,вигадав щось оригінальніше. Адже всі колегивважали його дуже творчою натурою. О 6 годинівона втратила надію отримати букет квітів чителеграму, бо робочий день закінчився. «Вінобов’язково зателефонує», - думала вона. Десьопівночі Маріанна врешті-решт заснула - так нічогоі не дочекавшись.

Наступного дня вона була дуже пригніченою,але все ще вірила, що, повернувшись, він зробитьїй сюрприз.

Але він повернувся з порожніми руками. Вінпросто забув про її уродини. Вона ніколи й словомне обмовилась про це, але й досі, хоч минуло вже 16

років, вона не може забути цього. Колись він бувтаким романтичним. Але сьогодні вже нічого незалишилося від романтики, від маленькихнесподіванок.

Чи не виглядає це дивним, що багато чоловіківпісля весілля забувають про романтичність.Здається, що в ту мить, коли вони промовляють«так», відмирає якась частина їхнього мозку. Вонипросто не можуть пригадати, що таке романтика.Якщо їх прямо запитати про це, то вонивідповідають запитанням: «Що ти хочеш від мене?Я повинен дарувати тобі квіти, чи що?» Так, начевід них вимагають чогось надзвичайного. Смішно,але до весілля їм не треба навіть порад щодоромантичності, а після весілля - хоч цілі лекціїчитай.

Прощення - це процес всьогожиття (Мт. 18, 21-22)

Деякі вчинки і слова можуть дуже поранити,викликати депресію і глибоке розчарування.Найважче, коли критикують за поведінку, яка єреакцією на негативні вчинки іншого. Я довговважав, що дружина мого найкращого другапостійно до нього присікується. А потім я зрозумів,що її чіпляння є результатом його безвід -повідальності і лінивства у багатьох аспектах. Іншамоя знайома понад усе прагнула пояснити своємучоловікові, що це він «спонукає» її до сварок. Цеєдина можливість заволодіти його увагою, нехайнавіть і на короткий час. Я з радістю можу сказати,що вона навчилася завойовувати його увагу, алезовсім іншим чином, приємним для них обох.

Мета цієї книжки показати вам, як у шлюбіможе запанувати любов і мир. Не думайте, що вженадто пізно. Мені самому доводилося бути свідком«метаморфоз» у таких безнадійних парах, де ненаважилася б передбачити зміни і наймрійливішанатура. Ваш шлюб також не буде винятком! Длякращого розуміння описаних нами принципів требазвернути увагу на відмінності між чоловіком іжінкою, про які досить часто забувають. Дляроздумів.

Прощення, за Біблією, має подвійну силу:1) воно звільняє людину від якоїсь провини і

нашого упередження щодо неї; 2) воно звільняє відпричин тої чи іншої поведінки.

Чи ви думали над тим, що ви маєте обов’язокперед своїм чоловіком, - а саме, обов’язокдопомогти йому зрозуміти, яким чином він ранитьвас, і допомогти йому позбутися такої поведінки?

Прощення - це процес всього життя (Мт. 18, 21-22). Як часто ви прощаєте одне одному?

ЯК ЧОЛОВІК РАНИТЬ СВОЮ ДРУЖИНУЯК ЧОЛОВІК РАНИТЬ СВОЮ ДРУЖИНУ

Гері СМоЛІ

(Закінчення. Поч. у н-р 21-24/2012)

«Співаночки мої любі,Де я вас подію, –Понесу вас в полонину,Там я вас посію...»

Так звучить пісня в обробці професора-композитора, уродженця Рускови Івана Лібера. І,дійсно, пісня говорить про родовід іневмирущість пісні в Рущанській долині, що наМараморощині, яку споконвіку «нагріває»,оживляє гірська річка «Ріка», джерело якоїбереться з надр Карпат-гори, які тайно вносятьсвій тембр в пісню і пензлі сьогоднішніх, чи

майбутніх художників обрисів Карпатського йРущанського країв...

Вневдовзі наші начерки наберутьрозгалужень і розповсюдять новини про нашихрущанських нащадків, які своїм суцільнимзусиллям, своїм художнім талантом розкажутьсвітові: «Ми єсьм!»...

В коротенькому слові ми розкажемо проодного із майбутніх художників, Ботиза Василя,учня сьомого клаcу «А», який, за домомогоюкмітливої проф. української мови першогоступеня Мaр’янни Доброцької, брав участь уМіжнaродному конкурсі «Ілюстрація до

народної казки», який відбувся 2012 року в м.Херсоні, Україна, і став лауреатом.

Носимо мрію у серці, що, за допомогою паніМар’янни Доброцької, наша занотовкапереросте ще й у репортаж, гідний заслугамучнів, оскільки вони, під проводом СУР, вжеотримали різні нагороди у між народнихзмаганнях, про що ми писали в попередніхстаттях. Дана стаття – це тільки побажаннякроку вперед до звершень, до підтримки, якої миочікуємо як з боку СУР, так і з боку повітовихорганів. Гадаємо, що представники Рущанськоїради розголосять і підтримають їхнюплодотворну діяльність і, разом з тим, подадутьнового поштовху культурному розвиткумолодого покоління.


«МИ ЄСЬМ!..»«МИ ЄСЬМ!..»


28лютого у Вінниці відбувсяМіжнародний круглий стілна тему «Єврорегіон якпозитивний інструмент ре -

а лізації політики транскордонного спів -робітництва» з участю пред -ставників Румунії, Поль щі,Республіки Молдови, Ро -сійсь кої Федерації, України таБельгії.

Мета заходу – обговоренняпоточної діяльності та май -бутніх перспектив роз виткуЄврорегіонів.

До участі у святковомузаході були запрошені пред -ставники Адміністрації Пре -зидента України, керівникиміністерств України та Рес -публіки Молдова, народнідепутати України, пред став -ники дипло матичного кор -пусу, представники між на -родних фондів та громадських орга нізацій,керівники європейських структур, а такожЄврорегіонів та інших транско рдоннихоб’єднань.

Вів засідання голова Єврорегіону«Дністер», голова Вінницької обласної радиСергій Татусяк, наголосивши: учасниківкруглого столу об’єднує прагнення під -вищити якість життя людей на територіїЄврорегіону, розв’язувати спільні проблемиприкордонних територій.

Відкриваючи засідання, голова РадиЄврорегіону «Дністер» Сергій Татусякпідкреслив, що метою заходу є обговоренняпоточної діяльності Єврорегіону та іншихтранскордонних об’єднань, визначенняїхньої проблематики і напрацюванняшляхів її вирішення.

Для Вінниччини є знаковим і важливимстворення Єврорегіону «Дністер». Завдякицьому Вінницька область і шість районівМолдови зміцнили свою дружбу і заявилипро спільний намір розвивати свої території

в європейському напрямі, – сказавС.Татусяк.

Він також подякував всім партнерам вУкраїні, Молдові, Європейських інститу -ціях за підтримку і допомогу в створенні і

розвитку Єврорегіону «Дністер» та подаль -шому його «просуванню» в Європу.

У вітальному слові Іван Мовчанпідкреслив: «Вінниччина – найбільшааграрна область України, тому ми готові дореалізації інвестиційних проектів у цій

галузі, обміну досвідом і впровадженняновітніх технологій. Я вважаю, що в нас єзначний потенціал і, відповідно, широкеполе для спільної діяльності».

Засідання завершилося підписаннямугод про співпрацю міжЄврорегіоном «Дністер» іСоюзом українців Румунії,між Чернівецьким райономВінницької області і Дубо -сарським районом Мол дови,між румунським містом Хар -леу і містом Ямпіль Він -ницької області, а також між11 громадами румунських по -вітів Яси і Васлуй та гро -мадами сіл і селищ Він ниць -кого, Могилів-Поділь ського іЧер нівецького райо нів.

Делегація Союзу українцівРумунії, представлена Ясь -кою філією в особі головиФілії Віктора Григорчука і

двох заступників – Данієля Серденчука іСоріна Скальського, під час перебування впрекрасному місті Вінниця протягом годин,зарезервованих для від починку, нашаделегація відвідала етног рафічний таархеологічний музей, музей мистецтв м.Вінниця, і у нас була цікава бесіда здиректором Управління культури Він -ницької обласної ради з панією МарієюСкрипник, яка запро понувала ряд галузей, вяких можливо розвивати співпрацю міжорганізаціями, установами Яського повітута Вінницької області, і не тільки.

З виступів учасників було замітнебажання, щоб у найближчому майбутньомупроводились інші конкретні події на різнихрівнях для підписання угод між орга -нізаціями, установами України та Румунії,які увінчалися б конкретними заходами.

віктор ГРИГоРЧуК,голова Яської філії СУР

ККррууггллиийй ссттіілл вв ррааммккаахх ЄЄвврроорреегг ііооннуу ««ДДннііссттеерр»»

посту. Ради цієї безмежної добротиСпасителя нашого, наша християнськасовість не залишає нас. щоб ми незалишилися в духовній веселості будь-коли,а головно у періоді посту.

Слова Ісуса Христа «Ось Я стою піддверима та стукаю» (Об'явленіє. 3,20)нагадує нам неперестанну та постійнуприсутність біля духовних дверей нашоїбезсмертної душі! Щоправда, періодвеликого посту дає нам можливість такожнавчитися прохати і перепрояати бли -жнього нашого за наші різні власні провинита навіть согрішення. Так що свята Тайна

Сповіді і каяння за вчинені гріхи маютьстати для кожного з нас центральноюподією Великого посту. Якраз, мабуть, вцьому полягає пояснення того, що СинБожий стукає в двері нашого серця, томущо має бажання гарно сісти з нами достільної вечері Святої Євхаристії, в якій мипричащаємося Тілом і кров'ю Христовою –дар чудовий, що розкриває собоюмістичний сенс Великого посту.

Насправді, ніхто інший, лише кровХриста обмиває наше серце, наше тіло,нашу безсмертну душу від всякого зла. Невипадково одна з народних мудростейговорить так: «Хто з Богом – Бог з ним!».

Ця народна мудрість завжди спов -нюється, тим більше, що інші говорять ітак: «Без Бога ні до порога». Ми,християни, стараємося не бути сумними, якфарисеї та лицеміри в цей період Великогопосту, а душевно радіємо, що Ісус Христосзавжди з нами. Якраз за це нам необхіднопросити Ісуса Христа, щоб в цей періодподвигами добрими могли трудитися іВеликодній піст добре закінчити у вірі,єдність зберегти, переможцями над гріхомстати, і щоб могли неосудно поклонитися,друг друга обняти, і так у мирі святкувати іцього року світлий празник ВоскресінняІсуса Христа із мертвих.

Щасти нам, Господи!

УУ ВВЕЕЛЛИИККООДДННІІММ ППООССТТУУ ІІССУУССХХРРИИССТТООСС ССТТУУККААЄЄ УУ ДДВВЕЕРРІІ

(Закінчення. Початок на 4 стор.)

Д. Серденчук і в. Григорчук


Для мене, як першого ди -ректора відновленого в 1997 р.Сігетського ліцею ім.ТарасаШевченка, дуже трудно зосе -

редити густоту та інтенсивність подій, якінам разом прийшлось переживати,починаючи з перших кроків до від -новлення його, продовжуючи нас тупнимидесяти роками. Тому моє слово будезосереджене на момент покладанняпідвалин школи, дотримуючись істини,що не може існувати інтелектуал,творець, поет поза суспільством.

Демократичні зміни, що відбулися врумунському суспільстві, дали змогуукраїнській громаді Мараморощинизнову подумати про шкільництво нарідній мові, так як воно було перерванепротягом 24-ох років.

З великим піднесенням та почуттямжменька учителів-педагогів, до якоївходили Федір Попович, Анна Попович,василь Бучковський, орест Бучковсь -кий, юлія Грінь, Іван Корнищан, склалидомагання-клопотання до Міністерстваосвіти Румунії щодо відкриття класів зукраїнською мовою викладання у ліцеях,де такі класи функіонували ко лись.

вперше після 1989 року Міністерствомосвіти Румунії було включено такі класив Планах шкільництва румунських шкіл(Педагогічний Ліцей та Ліцей ім.Драгоша-воєводи). Проводиться набірдітей на конкурсній основі, починаючи з1990 року по 1997 роки. Паралельно доПлану шкільництва, на основі виправ -даних домагань свідомих учителів табатьків, проходить набір учнів, тавідкрито групу з українською мовоювикладання при Садочку н-р 8 в м.Сігету-Мармацієй.

Щорічні звернення учительскогоколективу та батьківських комітетівреалізували набір учнів до українськихкласів, так що в 1997 році, тільки приПедагогічному ліцеї ім. Короля Ферди -нанда) функціонувало 9 наших класів(початкових І-ІV та педагогічного відділуз спеціальностями учителя тавиховательки для дитячих садочків).Число учнів щорічно наростало;наростало і число класів. не вистачалокласних залів. Склалась така ситуація,що деякі класи функціонували удодатковому приміщенні школи, де бувінтернат. нестача класних залівприводила до неприязного ставлення донас типу: «вон з нашої школи!», чи іншіпринизливі виступи самих працівниківшколи! назрівав момент заснуваннявласної української школи, так, якосвітянське законодавство нашої країнинадавало право цього зробити.

Перша спроба об’єднати порозкиданінаші класи під одним власним покровомбула 1996-го року, коли на звернення ядраучительського колективу, що працював вЛіцеї ім. Короля Фердинанда з укра -їнським відділом разом з бать ківськимкомітетом, було дано позитивне рішення.

Постанова про заснування українськоголіцею до наших рук не дійшла, і ховаласьу скриньці тодішнього начальникауправління освіти Мара морощини (?),

який не підтримував від криття нашоїшколи. Постанова датувалась на 30червня 1996 рік. Самий голова СуР, вособі пана Степана Ткачука не зробивявною цю Постанову через те, що сам

знаходився у судовому процесі. Поро -зуміння пана Ткачука з началь никомуправління освіти Марамо ро щинивідкинули ще на один рік заснуванняшколи. «Боротьба» за школу проходилапо всіх канцеляріях влади в цьому

питанні, де одноголосно не проявлялосьбажання вийти нам на- зустріч!

Кульмінаційний момент відбувся лишев наступному 1997 році, коли до владиприйшов уряд Демократичної Конвенції,а президентом став п. еміл Констан -тінеску.

начальником управлінням освітиМараморощини був назначений панвасиль Анішоряк. наші надії набуваютькрил. Знову розпочинається копітна таобміркована робота.

Демократичний Союз українців Ру -мунії - як альтернатива СуР залу чаєтьсядо наших домагань, збираються підписибатьків та учнів по всій Мара морощині зособистими даними та місцем прожи -вання, (Їх передав до керівництва Мі -ністерства І. Ковач – ще не будучи йогорадником – н. р.). Списки з понад 1800підписами були закладені до домагань.Зроблена необхідна та відповідна доку -ментація питання школи. Зробленоперепис шкільного населення. у списках,виданих сільрадами Мараморощини, вяких проживають етнічні українці,налічувалось понад 12 тисяч учнів тадошкільнят.

у Сігетській мерії шукали домов -леності щодо можливого приміщення длямайбутньої школи. Повну документаціяразом зі зверненням щодо заснуванняшколи було відправлено до управлінняосвіти Мараморощини.

Першим офіційним документом, напосаді начальника управінням освітиМараморощини, василя Анішоряка, булозвернення, яке стосувалось заснуваннянової освітянської одиниці з українськоюмовою викладання у місті Сігету-Мар -мацієй.

Постанова уряду Румунії з 1 вересня1997 завершує наші легітимні домаганнязаснувати школу для наших дітей, школунаціональної свідомості та гідності. всіманашими спільними діями нам вдалосьуникнути тих лихонацілених, де б вонине знаходились! Ми відкрито і прозоровідстоювали те, що закон та Конституціянам позволяли робити.

А для того, щоб провести відкриттянового навчального року у новій школі,були задіяні всі можливі сили, «мате -ріальні та фінансові», як українськоїгромади, так і і органів місцевої таповітової влади, управління освіти Ма -раморощини. Сам міністр освіти вірджілПетреску двічі прибував до нас до школи:до відкриття (приготовити її до роз -початку навчально-виховної роботи) тана відкриття. Повітове управління освітидопомогло обладнати класні зали новимипартами, шафами, цінним дидак тичнимматеріалом, новими нав чаль но-тех ніч -ними засобами, книгами, підруч никамита іншим.

на відкриття прибув сам президентРумунії еміл Константінеску, міністросвіти Румунії вірджіл Петреску, посолукраїни в Румунії олександр Чалий,безліч гостей з україни - з Києва, Львова,Харкова, ужгорода, Івано-Франківська,Чернівців, Тячева, Рахова та ін. Зоплесками про відкриття зустріли виступпрезидента, який у Почесній книзі школивласноручно написав укра їнською мовоюслова Шевченка:

«Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь, Свого не цурайтесь».

ДДоо ннеещщооддааввннььооггоо 1155--рр ііччччяя вв ііддннооввллееннооггооССіі ггееттссььккооггоо лл ііццееюю іімм.. ТТаарраассаа ШШееввччееннккаа

проф. Федір ПоПовИЧ,перший директор

відновленого в 1997 року ліцею

БЕРЕЗЕНЬ 2013 р.

Юстин є звісний укра їнсь кий-буко винсь кий живописець,випускник Ві денської академіїобразот ворчого мистецтва.

Єротей Пігуляк (1851-1924) був про фесором,послом до буковинського Сейму (1890-1918),австрійського пар ламенту (1898-1918). Віночолював товариство пра вославних священиківБуковини. В 1906 році Єротей Пігуляк в складіделегації від Буковини відвідав Відень і бувприйнятий австрійським цісарем. На тій зустрічібуковинці відстоювали право українськоїправос лавної церкви, яка зазнала утисків з бокурумунської.

Бібліографія: Денис Петрюк – «Ілюс трованаісторія Мамаївців», Чернівці, Вид. ЗеленаБуковина/1999). Вікторія Петрюк, ДенисПетрюк – «Мамаївці – село, в якому миживемо», Видавництво «Прут», Чер нівці, 2008).

Конфлікти велися і між священиками таучителями. У той час у Джемені ще була школа,де викладалося «по-рутенськи». Учителем бувСібак, а також (пізніше) і Дмитро Антонюк.Вимоги укра їнсь кого – рутенського населеннябули оправдані, але, на жаль, не змогло добитисясвоїх прав, і перемогли румуни.

Всі етнічні конфлікти початку ХХ-го століттябули записані у хроніках, але тому що їх писалирумунські священики, то, розуміється, що вонизображали ситуацію суб'єктивно. Доказом цьогоє і такі записи, як, наприклад: у 1910 роцірумунський священик Полікарп Попескулписав: «Літом 1910 року продовжувалися цібитви і у цій громаді нечуваною лютістю міжрумунськими і рутенськими мешканцями» (стор.236) і згадує, що брав оборону румунів ідопомагав їм виграти Діонісіє кавалер де Бежан

(arhipresviter Dionisie cavaler de Bejan) ізЧернівців, який для цього користувавсядопомогою Румунського Товариства длякультури і літератури із Буковини, президентомякої він був у Чернівцях. У цьому допомагав

йому і Васіле Георгіу – професор у теологічнімфакультеті у Чернівецькім університеті«Франчіск Йозефіні». Такі самі, подібні подіївідбувалися і в Острі.

Подібні спроби завести українське навчаннявідбулися і у Фрасині, де також знаходилосязначне число українців. І сюди приходили С.Смаль-Стоцький і Єротей Пігуляк, якимдопомагав і Г. Когут – начальник місцевоговокзалу та ще кілька свідомих українців. І тутперемогла румунська пропаганда, що довело,щоб навчання відбувалося на румунській мові.

На жаль, у цьому «допомогли» і деякі «рутенці»,які, на чолі з найбільшим господарем місцевостіГаврилом Дрельчуком, тоді, коли прийшласпеціальна комісія, послана австрійськимурядом, щоб роз'яснити і залагодити цейконфлікт, вони (рутенці) заявили, що, «живучисеред румунів, у селах довкола Фрасинумешкаючи румуни, вони потребують більше,щоб їх діти вчилися по-румунськи, чим по-рутенськи». А діялося це 1910 року.

Відносно таких ситуацій сам В. Діаконпризнає, що «...міжетнічні конфлікти вражають іпідкреслюють ксенофобісм і священиків цієїзони» і наводить зміст одного листа, надру -кованого у тодішній газеті «Фоая попорулуй» із1911 року. Треба сказати, що це була румунськанаціоналістична-ксенофобічна газета, яка явносвоїми статтями виступала проти рутенців(українців). Про справи, які відносятьсямісцевості Фрасин, ще буде написано дальше,тоді, коли буде бесіда і про другу монографію –«Місця і люди у Фрасині».

У другій частині своєї монографії ВасілеДіакон ще відноситься і до різних інших подій,які відбулися у околицях і місцевостях,розташованих вздовж річки Остри і її притоків,які відбулися при кінці ХІХ століття, в першійсвітовій війні, міжвоєннім періоді, під часДругої світової війни і до 1980 року. Після 1918року вже дуже мало (або й взагалі), де згадуєтьсяпро рутенців (українців або гуцулів), хіба,наприклад, коли подані списки тих, що загинулиу першій світовій війні, де знову знаходятьсяукраїнці Остри. Наприклад: Николай Настюк,Іван Дарчук, Іван Іворчук, Гаврило Масакевіч,Теодор Соколюк, Іван Облезнюк, МихайлоРобанюк та багато інших.

ДДААввннІІЙЙ ЗЗААББууТТИИЙЙ ооББееЛЛІІССКК(Продовження. Поч. в н-рі 15-16/2012)

(Далі буде)

Ярема онИЩуК

Президенту РумуніїПану Траяну БеСеСКу

вельмишановний Пане Президенте,









Прем’єр-міністру РумуніїПану віктору ПонТІ

вельмишановний Пане Прем’єр-міністре,









5


¨̈ S T O R I N K A D L X D I T E CS T O R I N K A D L X D I T E C ¨̈

елена еРАТо

ЧУДОВЕ СВЯТО

Промінчик по стіні гуляє,На календар він поглядає.День, який в календарі,Кожен рік о цій порі?

Дівчатка знають і хлоп'ята:Це – весни чудове свято,Восьме березня вітає,Усіх мам поздоровляє.

Зустрілися якось два пастухи, Іван іСтепан. Іван і каже Степанові:«Віддай-но мені одну вівцю, дивись, умене тоді буде рівно вдвічі більше овець,

ніж у тебе!». А Степан йому і відповідає: «Ні!Краще ти віддай мені одну з своїх овець, тоді їху нас буде порівну!».

То скільки ж овець було в кожного з них?

Математична казочка

КАЗКА ПРО ДВОХ ПАСТУХІВ

Беатриса народилася вселі Кричунів (Мара -мо ро щина), де і закін -чила восьмирічку. З

дуже гар ними результатамиза кін чила початкові класи, атакож гімназію.

Ще будучи ученицею VІІ-огокласу, брала участь у конкурсіукраїнської поезії, який відбу -вається у селі Верхня Рівна(повітовий етап) та в містіСігеті (національний етап).

І так, у VІІ класі – відзнака(повіт), у VІІІ класі – І відзнакув Національній, у ІХ класі – Івідзнаку в Національній, у Х

класі – І місце на Націо наль -ному конкурсі.

Брала участь і в Олімпіадіз української мови і завоювалаІ місце в Націо нальнійолімпіаді. Беатриса є членомтеатральної групи «Скомо -роки» – керівник пані ОксанаФерцаді. Із проектом «Лігвафрест» (партнер меншин)була в Бухаресті і Клужі.В місті Клужі брала участь у

конкурсі і отримала премію засценографію і костюми. Насвяті представила сценету ра -зом із одним колегою.

Любить такі предмети:мате матику, українську мову,ру мунську мову, англійську,любить читати та співати.Загальна середня за минулий рік– 9,97.

Бажаю їй успіхів і сповненнявсіх мрій і задумів.

Марія ЧуБІКА

Вони – наша гордість!

БЕАТРИСАБЕАТРИСАПОПОВИЧПОПОВИЧ

Ознайомлення учнів з історією і традиціямиукраїнського народу можна і через рисування-малювання, вживання різних ігрових методівдля того, щоб історичні постаті, чи окреміподії, асімілювались учнями, а для розваги -заповнювати рисунки, кольоруючи різні деталі,освоювати нові українські слова. Для такихмоментів ми користуємось нашими сурівсь -

кими газетами, де в кожному номері знаходиморисунки, підходящі кожній порі року. Портретиписьменників та історичних постатей, буклети,отримані від Культурного центру ПосольстваУкраїни в Румунії, якраз підходять для такоговиду викладання уроку в V-их – VІІІ-их класах.


Урок рисуванняУрок рисування

І в нас... іде велике свято.


¨̈ S T O R I N K A D L X D I T E CS T O R I N K A D L X D I T E C ¨̈

Цікаво знати!wДревні римляни були мате -

матично освіченим народом, тавсе ж про дещо вони забули. А самепро «нуль». нуль – це єдине число,яке не можна написати римсь -кими цифрами.

wПершою жінкою-матема ти -ком в історії вважають гречанкуГіпатію, яка жила в єгипетськійАлександрії в ІV-V ст. нашої ери.(фото)

wЗ 1995 р. у місті Тайбей на

Тайвані мешканцям дозволиливидаляти цифру «чотири». Справау тому, що вона (цифра) звучитьаналогічно до слова «смерть». Тожу багатьох будинках немає...четвертого поверху!

Зима тільки-що покинуласніговий кожушок, і донас прибула багатоочі -кувана улюбле на пора

року – весна. Весна – це онов -лення природи, оновлення душ,зате ми так і вітаємося: «З весноюв душі».

Мені, як викладачу, дужеприємно спостерігати дітей, якірадіють кожному промінцюнесміливого сонечка, появіпершого підсніжника, якогодарують з щирістю нам чи своїмматерям.

Отже ми приготували гарні пі -сеньки, віршики, танці і представили їхна честь жінки-матері.

Це була сюрпризна подія, прис -вячена шановним матерям, яким неіснує в світі міри подякувань.

Мати – це єдина особа в світі, якалю бить свою дитину безмежно, безу -мовно, від народження і протягомвсього життя. Як їй не віддати щирийпоклін, щире обнімання, чи сердечнийпоцілунок, вважаючи, що це найцін -ніший подарунок від дитятка матері?

На нашому святі були присутні всіматері наших діточок і наші шановнісвященики Іван Юрча та Іван Арделян,також директор школи Василь Онужик,яким сердечно дякуємо.

в РусковіЯкщо день 8 Березня відбувся в

п’ятницю, то в неділю ми продов -жували святкувати в селі Русково, де

були запрошені з нашою групою дітейпід керівництвом пана священика ІванаАрделяна, який з майстерністюприготував прекрасні вірші і пісні,присвячені нашому великому поетовіТарасові Григоровичу Шевченку,пам’яті якого відбувалася ця подія.Сюди були запрошені мешканціукраїнських сіл з їхніми головамиукраїнських організацій СУР Мара -мороського повіту. Також на сценівиступали гості, запрошені з України,із села Костелівки, з якого прекрасниймішаний хор зачарував нас гарнимикостюмами і чарівними голосами.

На сцені виступали гуртки зРускови, які відкрили фестиваль, зПолян, з Красного, Вишавської До -лини, Верхньої Рівни, з Реміт і з

Бистрого.Накінець Марія

Сав ка – дочка села, –за вершила подію прек -рас ним концер том.

Поки в нашій душіми відчу ваємось сві -домими укра їнцями,наші обряди і звичаїніколи не погинуть, анаше завдання – їхпровести до май -бутніх поколінь згордістю в душі. Хоча

ми живемо в Румунії, ми не зaбудемоніколи, що ми українці!

викладач Лучія ГЛоДЯн, село Бистрий,

Мараморощина

ББееррееззеенньь ссввяяттккооввиийй ннаашш!! в Бистрому

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

народився покійний 7 вересня 1950 р. у с. нижняРівна, Мараморощина. Про фесор математики, одру -жи вшись з юстиною Ква щук, перейшов до вер хньоїРівни, де за короткий час був приз начений ди -ректором школи. Служив покійний цій школі зі всією

душею, як справжній господар, загородивши шкіль нуте риторію, щоб ніхто з прохожих не перескажав своєюприсутністю доброму розгор танню ви ховного процесу.

За 16 років на чолі верхньорівнянської школипокійний приклав чимало зусиль для обладнання тапідвищення освітнього рівня учнів цієї школи, щобвсі, хто переступав її порогу, були приємно враженівсіма культурними подіями, які про ходили в ційбагатій на традиції школі.

За часів покійного в школі панувала повага один доодного з викладацького корпусу, що приводило до поваги жителів села довикладачів їхніх дітей, до того, щоб учні продовжували віковічніукраїнські традиції та щоб і надалі були добрими громадянами і добримипредставниками своєї нацменшини.

Світла пам'ять назавжди залишиться у наших серцях, у серцях тих,які з ним працювали і які його знали.

вічна Йому пам'ять!Анна та василь РоМАнюКИАнна та василь РоМАнюКИ


Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Незабутніх вражень, щасливих подій,Здійснення задумів, втілення мрій!Хай прекрасним цвітом шлях життя рясніє,Справджуються завжди заповітні мрії.Хай палають в серці почуття високі,А доля дарує повні щастям роки.

wЗаступника голови СуР, головуБотошанської повітової філії СуР, викладачафізкультури та директора школи с.Рогожешти Ботошанського повіту п. віктораСИМЧуКА – 2 березня 1956 р.

wЗаслуженого викладача укра їнської мовиі літератури в єдиному до '89 р. українськомувідділенні при Сігетсь кому ліцеї, автораукраїнських підручників, особливу людину п.юлію ГРІнЬ-АРДеЛЯн – 6 березня 1939 р.

wвідомого добруджанського фольк -лориста та етнографа, автора багатьох книг,члена Спілки письменників Румунії,співзасновника Добру джанської філії СуР іпершого її голову, випускника Сігетськоїукра їнської педагогічної школи та укра -їнського відділення Бухарестсь когоуніверситету, викладача п. віргілія РІЦЬКА– 6 березня 1937 р. вітаємо з 75-річчям!

wЗаступника голови Клузької філії СуР,члена Асоціації славістів Румунії таКультурологічної асоціації «Румунія-україна», лектора-доктора українсь коговідділення Клузького університету ім.Бабеша-Бойой п. Івана ГеРБІЛЯ – 9 березня1975 р. народився ювіляр у с. верхня Рівна,що на Мараморощині, де і закінчиввосьмирічку. Слідував ліцей ім. Міхая

емінеску в м. Бая Маре та ФакультетКлузького університету ім. Бабеша-Бойой –відділення російської та норвезької мов.Активно включився у культурну діяльністьКлузької філії СуР. Бажаємо успіхів наукраїнській ниві!

wКерівника хору «Задунайська січ», членаТульчанської філії СуР п. вікторіюБоЙЧуК – 10 березня 1942 р.

wвідомого етнографа, збирача гу цульсь -кого фольклору і автора книг на цю тему,голову місцевої організації українського с.ульма Сучавського повіту п. юрія ЧИҐу –14 березня 1946 р.

wПершого заступника голови СуР, головуТіміської філії СуР, банатського українця п.юрія ГЛеБу – 15 березня 1954 р.

wвідомого українського марамо роськогопоета, уродженця с. Копашиль Караш -северинського повіту, учителя і авторабагатьох збірок, члена Спілки письменниківРумунії п. юрія ПАвЛІША – 19 березня 1939р.

wПершого заступника голови СуР, головуСучавської повітової філії СуР, колишньогорадника в Префектурі Сучавського повіту,художника і викладача фіз культури п. ІванаБоДнАРЯ – 19 березня 1945 р.

wекономічного секретаря Буха рестськоїцентральної організації СуР панну ЛарисуКоПоЩуК – 24 березня 1986 р., уродженицюМараморощини, випускницю Баямарськоголіцею ім. Ґеорґе Шінкая та БухарестськоїАкадемії економічних Студій.

wЛектора-доктора при українському

відділенні Факультету Клузького універ -ситету ім. Бабеша-Бойой, члена СуР, членаАсоціації Славістів Румунії та Культу -рологічної асоціації «Румунія-укра їна» п.Михаєлу Гербіль (дівоче прізвище –Семенюк) – 25 березня 1977 р., уродженицюукраїнського с. верхня Рівна, що наМараморощині, де і закінчила початковушколу. Слідували Сігетсь кий педагогічнийліцей та Клузький університет ім. Бабеша-Бойой, секція - російсько-румунська. Ак -тивно працює на українській ниві та разом зчоловіком успішно об'єднує навколо СуРстудентів клузьких університетів. Поба -жаймо п. Михаєлі «на многії літа» з її 35-літтям!

wГолову верхньорівнянської міс цевоїфілії СуР Мараморощини, професораматематики, довгі роки диригента верхньо -рівнянського хору «Ронянські голоси»,доброго і щирого українця п. елека оПРІ -ШАнА – 29 березня 1943 р. народився і вирісювіляр на Мараморощині, де і закінчивпочаткову школу; опісля слідували укра -їнська Сігетська педагогічна школа таБаямарський інститут математики. все своєжиття працював на освітянській ниві,виховавши цілі покоління верхньо -рівнянських учнів.

wСпівзасновника СуР, відомого укра -їнського поета, прозаїка і працівникавидавництва нацменшин (до 1989 р.) «Кри -теріон», члена Спілок пись менників Румуніїта україни, удосто єного двох премій Спілкипись менників Румунії, головного редакторадитячого журналу «Дзвоник» п. МиколуКоРСюКА – 30 березня 1950 р.

НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА!

ЦенТРАЛЬнИЙ ПРовІД СуРЦенТРАЛЬнИЙ ПРовІД СуР

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВАС!З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВАС!

Культурно-просвітницький часописСоюзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Головний редактор – Іван КОВАЧРедактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: [email protected]Наклад фінансований

Союзом українців Румунії

w Колектив редакції «вільне слово» із сумом іжалем дізналися про передчасну смерть доброїлюдини, доброго викладача, директора і доброгогосподаря, який завжди знав з теплотою прийнятивсіх, хто цікавився і вболівав за те, щоб українськіучні верхньорівнянської школи були на висоті,отримували гарне виховання, щоб поступали внайкращі вищі заклади Румунії та україни.

Хай буде покійному Іону Арделяну легкою земля!Хай з Богом спочиває поряд зі своєю дружиною!

«вС»«вС»

ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ДИРЕКТОРВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ДИРЕКТОРВЕРХНЬОРІВНЯНСЬКОЇ ШКОЛИ ІОН АРДЕЛЯНВЕРХНЬОРІВНЯНСЬКОЇ ШКОЛИ ІОН АРДЕЛЯН

KPHWOPMVW-XMWN?½OVESWGEF T=NWXEN СWXDP … 5_6_2013.pdf · xxiv-ef РІК новоГо...

Documents

Transcript of KPHWOPMVW-XMWN?½OVESWGEF T=NWXEN СWXDP … 5_6_2013.pdf · xxiv-ef РІК новоГо...