ziar 7 color - uur.ro 13_14_2015.pdf · 2 UkraînsykãcVISNÃK ДLO:7 M9XNJ97 9X@I7 –...

ÓÓêðà¿íñüêèéвісниКêðà¿íñüêèéвісниК

Україна у другій світовій війнісучава. Міжетнічний фестиваль «співжиття» – xxii-ий випусксУр – 25. до історії тульчанської філії

Мастерклас або недільна музична школау сучавщиніі зазвучали українські пісні у гура гуморулуйплощі – 2015Із архівів: вперед, в забуті сторони

Чacoпиc Coюзу Укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння XХIІ. № 13-16 (липень-cеpпень) 2015

Пpoчитaйтe:v

v

v

v

v

v

v

Учасники фестиваллю «співжиття»

2 Ukraînsykãc VISNÃK

Друга світова війна – глобальний вій-ськовий конфлікт в історії людства та при-чина найбільших трагедій ХХ століття. Увійні взяли участь 80% людства, бойові діївелися 2/3 існуючих на той момент дер-жав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 р.вторгненням військ нацистської Німеччиниу Польщу, а завершилася 2 вересня 1945р. беззастережною капітуляцією Японії.Під час війни були здійснені найбільші вісторії злочини проти людства (зокремаГолокост), а також вперше і востаннє вико-ристана атомна зброя. До армій ворогую-чих сторін було залучено понад 110 млн.солдатів, загальні втрати військових тацивільного населення складають від 50 до85 млн. осіб. За результатами війни булостворено ООН (Україна – одна із держав-засновників) та сформовано сучаснусистему міжнародних відносин.

Шлях до початку війни був відкри-тий Пактом Молотова-Ріббентропа23 серпня 1939 р. Згідно із таємним про-токолом до нього, нацисти та комуністиділили Східну Європу на зони інтересів.Внаслідок цих домовленостей Третій Райхотримав можливість безперешкодноговторгнення в Польщу, СРСР в підсумкурозширився за рахунок Західної Білорусіта Західної України, Бессарабії з Буко -виною, трьох країн Балтії, а також частиниФінляндії.

Друга світова війна для України роз-почалася 1 вересня 1939 р. того дняЛюфтваффе бомбардувало Львів та іншізахідноукраїнські міста, що перебували ускладі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львівпережив подвійну облогу із заходу нацист -ськими військами, із сходу – радянськими.

СРСР вступив в Другу світовувійну 17 вересня 1939 р. Нацистсько-комуністичний союз був зруйнований 22червня 1941 р. німецьким вторгненням вСРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупованавійськами Третього Райху. Вигнання наци-стів розпочалося восени 1943 р. і завер-шилося на прикінці 1944 р. Українськийнапрям був головним на Східному фронті:тут діяло від 50 до 75% всіх дивізійВермахту і половина всіх радянських сил.

Нацистський окупаційний режим вУкраїні був одним з найжорстокіших всвіті. Безпосередньо своїми руками абоіз залученням «добровільних помічників»з числа місцевого населення нацисти зни-щили 1,5 млн. українських євреїв та 20тис. ромів. Але якщо злочини проти люд-ства Третього Райху більш досліджені, тозасудження злочинів комуністичного режи-му ще триває. Найбільш відомими з них єКатинський розстріл, знищення політв’яз-нів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу(внаслідок чого величезна хвиля поховалапід собою приблизно до 100 тис. осіб, з

яких – 80 тис. – мирні жителі), використан-ня в боях неозброєних селян – «чорноїпіхоти», депортації українців та іншихнародів, зокрема кримських татар.

Після перемоги над нацистською Німеч -чиною 8 травня 1945 р. СРСР приєд навсядо війни проти Японії. Безза стережна капі-туляція Японії 2 вересня 1945 р. означалазавершення Другої світової війни, алеокремі військові конфлікти, породженінею, точилися ще декілька років. Орга -нізований спротив радянській владі наЗахідній Україні тривав до 1954, аокремі сутички – до 1960 р.

Україна зробила значний внесок уперемогу над нацизмом та союзника-ми Німеччини. На боці Об’єднаних Наційвоювали українці у складі армій ВеликоїБританії та Канади (45 тис. осіб), Польщі(120 тис.), СРСР (більше 6 млн.), США (80тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольногоруху в самій Україні (100 тис. в УПА) –разом 7 млн. осіб. Понад 2,5 млн. україн-ців були нагороджені радянськими тазахідними медалями та орденами, більше2 тис. стали Героями Радянського Союзу, зних 32 – двічі, а найкращий ас союзноїавіації Іван Кожедуб – тричі.

Для України Друга світова війна –національна трагедія, під час якоїукраїнці, позбавлені власної державно-сті, змушені були воювати за чужіінтереси і вбивати інших українців. ЗаУкраїну змагалися дві тоталітарні системи,що однаково не рахувалися з ціноюлюдського життя. Кожна сторона проти-стояння на українських землях намагала-ся продемонструвати свою прихильністьдо українства, але єдиним справді укра-їнським суб’єктом у роки війни був виз-вольний рух – передовсім, Українськаповстанська армія. З різних причин нанімецькому боці воювало до 250 тис. укра-їнців та до 50 тис. було мобілізовано доармій союзників Третього Райху.

Україна понесла надзвичайні втра-ти внаслідок війни. Під час бойових дійта в полоні загинуло 3-4 млн. військових,підпільників і цивільних, 4-5 млн. цивіль-них загинуло через окупаційний терор таголод в тилу, до 5 мільйонів жителів булиевакуйовані або примусово вивезені доРосії та Німеччини, частина з яких неповернулася. Загалом безповоротні втра-ти України (українців та інших народів)склали 8-10 млн. осіб. Матеріальні збиткистановили 285 млрд. тогочасних рублів.Внаслідок бойових дій постраждало понад700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28тис. сіл, 300 тис. господарств.

посольство УКраїни в рУМУнії

25 років тому було прийнято декларацію про державний

суверенітет УкраїниЦього дня 1990 року Верховною Радою

УРСР було прийнято Декларацію продержавний суверенітет України (№ 55-XIIвід 16 липня 1990 року).

У цьому документі проголошувалося«верховенство, самостійність, повнота інеподільність влади Республіки в межахїї території та незалежність і рівноправ-ність у зовнішніх зносинах».

Від імені українського народу могла вис-тупати лише Верховна Рада. Тери торіяУкраїни в наявних кордонах проголошува-лася недоторканою. Підкреслю валося та -кож виключне право українського народу наволодіння, користування і розпорядженнянаціональним багатством України.

Верховна Рада проголосила правокраїни на власні збройні сили, внутрішнівійська, органи державної безпеки. Укра -їна брала зобов’язання не поширювати,не ви готовляти й не нарощувати ядернузброю.

Зовнішня політика України визначала-ся Декларацією як нейтральна, першо-черговим її завданням було забезпечен-ня національних інтересів України.

По суті, Декларація створила основудля республіканської законотворчостінезалежної від колишнього союзногозаконодавства.

Проте прийнятий документ не одержавстатусу конституційного акта. УкраїнськаРСР залишалася у складі СРСР, причи-ною чого стало відсутність у ВерховноїРади УРСР повноважень на ухваленнярішення про вихід республіки зі складуРадянського Союзу. Відповідно до вимогКонституції СРСР і Української РСР, тіль-ки народ Укра їнської РСР, як володарвсієї повноти влади в республіці, мавправо приймати таке рішення на рефе-рендумі.

Діючі норми міжнародного права такожзобов’язували Верховну Раду УкраїнськоїРСР провести республіканський рефе-рендум.

Утім, Декларація про державний суве-ренітет України стала основою для «Актапроголошення незалежності України»,ухваленого Верховною Радою 24 серпня1991 року. Тоді, фактично, вдруге Українабула проголошена незалежною демокра-тичною державою й остаточно виведеназі складу СРСР.

Незалежність країни була підтриманана Всеукраїнському референдумі 1 груд-ня 1991 року.

посольство УКраїни в рУМУнії

УКраїна У дрУгій світовій війні(історична довідка)

Потреба Мастеркласу виникла на певно-му етапі розгортання культурної діяльностіукраїнської меншини на Буковині. Вважаю,що феномен притаманний й іншим регіонам,коли кількість вокальних виявів, індивіду-альних чи колективних, на заходах, органі-зованих СУРом, створює так званий тискпереходу до вищої якості. Не можна незазначити вагомий внесок в цьому «тиску»артистичних колективів з України, частозапрошуваних на наші культурні події.

Поставив у вертикальному плані «колум -бове яйце» голова Сучавської повітовоїфілії СУРу Борислав Петрашук. І зробив цене абияк, а преамбулою до 22-го випускуфестивалю «Співжиття», де вперше запро-сив вокальні колективи наших побратимів ізМараморощини та Банату, танцю-вальні колективи турко-татарськоїменшини з повіту Тулчі та грецькоїз міста Яс. Надали статусу цій подіїпровідники СУРу, голова СтепанБучута та члени Ради, але і висо-коповажні гості з України: радник-посланник Посольства України вРумунії Теофіл Рен дюк, генераль-ний секретар Товариства «Україна– Світ» пані Алла Кендзера, во -кальний колектив, очоленийнародним артистом України Марія -ном Гаденком та делегація зЧеркас, очолена головою обласноїради Валентиною Кова ленко.

СУР вручив мистецьким колек-тивам, культурним діячам, настав-никам грамоти, подяки та медаліза їхній дотеперішній внесок в роз-виток української культури. Авди торію скла-ли представники місцевих організацій СУРу,працівники на ниві культури, викладачі, учні.

Сучава, примішення повітової філії СУРу,четвертого липня – це момент особливогозначення в плеканні наших молодих вокаль-них талантів і, якщо втілиться в дійсність, тостануть незабутніми слова ініціатораМастеркласу на Буковині та його співучасни-ків:

Борислав петрашук: Вельмишановнідрузі! Зараз розкажу про наш проект підне-сення вокального таланту нашої молоді навищий щабель виконання; це буде початок іхочемо, щоб ми зробили оцей перший крокразом з фахівцями-артистами України. Томущо Україна переживає тяжкі історичні часи,народ жертвує своїми найкращими синами,

руйнується життєве надбання деся тківтисяч її громадян, пропоную помолитись за

упокоєння душ загиблих на полі битви тавитримати хвилину мовчання...

Дякую! Відкриймо нашу культурну подію духов-

ним гімном українців всього світу – «Реве тастогне Дніпр широкий»... (Всі присутні в заліпіднялись на хвилі глибоко емоційнихмузичних меандрів за словами невмирущо-го Кобзаря і в очах кожного бриніли то світлонадії, то сльоза співчуття...)

Треба сказати, що розпочинаємо захід,кульмінаційний пункт якого досягнеться зав-тра розгортанням фестивалю «Співжиття»,22-ий випуск, що відбудеться на сценіМузею буковинського села біля фортецімолдавського воєводи Штефана Великого.Треба підкреслити, що саме українська мен-шина Буковини започаткувала цей фести-валь і залишилася єдиним його організато-ром, але сьогодні залучуємо до цієї надзви-чайно плідної культурної події і Мара -морощину і Банати.

А зараз, увага: Заявляю відкритимМастерклас, або недільну музичну шко -лу на Буковині, сьогодні, 4 липня 2015 р.Хай Бог допоможе нам!

Хочу запросити до слова голову СУРу,пана Степана Бучуту, без згоди підтримкиякого ця подія не змогла б відбутися на тако-му високому та якісному рівні. Дякую заувагу!

степан Бучута: Вітаю гостей з України!Вітаю українців Сучави, Мараморощини таБанатів! Вітаю всіх учасників цього особли-вого, і надіюсь плідного, заходу. Мої вітаннядо гостей з України відносяться до всіхразом і кожного зокрема, не називаю кожно-

го по імені, щоб не оминути і таким чином необразити кого-небудь, а це тому, що ви всіразом приносите український материнськийдух, а кожен зокрема приносить оту крихіткусили та надії на краще майбутнє.

Від щирого серця гратулюю всіх організа-торів цього заходу, всіх учасників.

Поздоровляю всіх тих, котрі отрималипохвальні грамоти та подяки за їх внесок взбереження та розвиток української культу-ри в Румунії і не тільки.

Бажаю Вам міцного здоров’я, сили праціта творчого натхнення, подальших успіхів врозгортанні запроектованих подій. Дякую заувагу!

теофіл рендюк: Шановні українці зРумунії, шановні українці з України! Пані і

панове! Вітаю всіх вас і приймітьмої найщиріші побажання з нагодизапочаткування такої високої куль-турної акції, яка, безумовно, дастьвідповідні плоди в напрямку від-криття та культивування молодихталантів в галузі музично-вокально-го виявлення. Протягом моєї 24-річ-ної діяльності в дипломатичних від-носинах України з Румунією, в якихкультурна діяльність є головнимкомпонентом, я не знаю такого муд-рого проекту щодо зближення куль-турних відносин між українцями зРумунії та українцями з України, щоприведе, безперечно до яскравихспільних надбань в цьому напрямку.

Хочу сказати Вам, що з 1992-гороку офіційно започаткувались дип-ломатичні відносини між Україною

та Румунією, але культурні відносини вжевідбувались, опираючись на діяння виємко-вих особистостей в галузі культури, а це є

пані Ярослава Колотило з Румунії та панМаріян Гаденко з України, який приходив врегіони, де проживають українці в Румунії, ідарував їм шедеври української пісні та своївласні композиції. Я хочу, щоб їхня роль урозвитку української культури в Румунії ніко-ли не була призабутою, щоб вони продовжу-вали плідно впливати на мистецькі виявлен-ня молодого покоління.

Заходи, сьогоднішні і завтрашні, підкрі-плюють не тільки культурні відносини між

3Ukraînsykãc VISNÃK

МастЕрКласабо недільна музична

школа у сучавщині

Євсебій ФрасинюКфото автора

(продовження на 4 стор.)

українцями двох сусідніх країн, але і дипло-матичні стосунки між нашими державами, защо я щиро вдячний їхнім організаторам.

Те, що така добірна делегація із Черкасбере участь у таких заходах, твердить, щосам великий Кобзар подав свою згоду упоширенні культурних стосунків між обоманародами. Дякую за запрошення!

валентина Коваленко: Не можу початиінакше як тільки з слів: Слава Україні!,Слава українцям, що туляться до Шевченка,до його невмирущого слова! Коли ми приїха-ли в Сучаву і зайшли в оце приміщенняСУРу, зараз почули як тут віє українськимдухом. Це не тільки портрети визначнихісторичних та культурних постатей, тут екс-понати українського народного мистецтва,тут видання на українській мові, тут чутиживу українську мову.

Коли мене обрали на посаду голови ОР,то одна із перших акцій був круглий стіл зпредставниками національних меншин.Мене цікавило знати, насамперед, чи людикористуються своїми правами, чи не відчу-вають себе маргіналізованими, чи відчу-вають себе рівними з більшістю. На жаль, вУкраїні війна, погані обставини життя, а цежахає. Але ще більше жахає те, що ми при-викаємо до цього. Ми мусимо захиститиУкраїну, ми мусимо захистити українців відцього маразму. Відбувається все це і тому,що багато людей піддаються маніпуляціїхворобливо амбіційних лю дей, а в такі часинам треба тільки єднатись і захищатись відтакого жаху. Ми живемо в таких умовах, щосьогодні говоримо, діємо, надіємось, а зав-тра нас може вже не бути... Але тримає насте, що знаходяться люди, які все це розу-міють, єднаються духом і поборюють оці

страхіття. Це саме ми відчуваємо і тут.Праця, яку ми з вами розпочали, це длятого, щоб ми обмінювались нашими досвіда-ми, щоб доповнювали один другого, щобпідкладали плече там, де його потрібно, бонайважливішим є передавати від роду дороду те, що є сокровенне, духовне, насам-перед мову, відчуття, що ти є українець.Хочеться, щоб ми знаходили різні доріжкинаших відносин і однією із них це буде нашподарунок невеличкої бібліотечки, якамістить повне видання творчості Шевченка.Хай це стане отим духовним стрижнем, щобуде єднати нас, надавати сили для досяг-нення наших проектів. Слава всім нам!Дякую за увагу.

Маріян гаденко: Шановні друзі! Насоб’єднує одна-єдина національна хвороба:жага! Жага до кращого сьогодні, ніж те, щобуло вчора, завтрашнє, щоб було кращим,ніж сьогоднішнє. На кожних заходах ми всекажемо: головною метою нашої зустрічі –це підняти український дух! І вже у всіх нас

він такий піднятий, що нікуди спустити його...У вас є великий проект – у нас велика місія.Пане Борислав, ви приїхали до нас, висло-вили вашу думку і ось вона сьогодні входитьу дію, як кажуть мудреці, доля складає все вжиттєвий порядок, в тому числі і на нивікультури.

Минулого року ми запрошували нафестиваль «Доля» до Києва молодого пред-ставника української пісні з Румунії і паніЯрослава Колотило відрекомендувала намчарівну співачку з Буковини Лавінію Леонте,яка успішно представила свій музично-вокальний талант. Я хочу щиро подякуватиїй, бо глибоко шаную людину, котра не забу-ває свого коріння.

Хочу сказати, що, після служби Божої,встановленої дати, у встановленому місці,ми будемо навчати дітей вокалу, рухатись тавести себе на сцені, незалежно від їхнього

приналеження до якоїсь-то меншини, чивони українці, чи румуни, чи поляки... Умоваєдина: одна з двох піснь, щоб була виконаназ сучасної української пісні. І я пропоную,щоб цей Ма стерклас, після одного рокудіяння закінчувався організуванням фести-валю «Соловейко Румунії».

Будуть працювати по 2-3 фахівці зУкраїни, в певному календарному порядку, зталановитими дітьми з Румунії. Вже приго-товлено 45 прекрасних, якісних фонограм.Треба встановити чітко, що не кожен із дітейстане зіркою, але найкращі будуть братиучасть на фестивалі «Доля».

Проживаючи в Румунії, ми маємо поважа-ти, цінити румунську культуру, зокрема музи-ку, але в серці кохати рідну українську, і тіль-ки так нас будуть щиро поважати! Дякую заувагу!

ярослава Колотило: Вельмишановніпосадові особи! Дорогі друзі! Вважаю проектМастеркласу надзвичайним заходом. Укра -їнський дух – це мова, пісня, танці, декламу-вання, вишивання, писанкарство тощо, а цевже розвинулось і сягнуло певного рівня.Настав час ступити на вищу сходинку, іСучавська філія це збагнула.

Дякую, що не призабули і мій внесок упросуванні української культури в Руму нії.Пан Маріян Гаденко зробив крок до Румунії,а я почерез нього зробила крок до України ітак налагодились плідні стосунки в галузікультури між українцями Румунії та України.

Дивлячись на розмай культурної діяльно-сті нашої меншини оком пенсіонерки, десьбринить сльоза в гоні невблаганного часу,але радіє душа, що існують події, появля -ються проекти, продовжуються стосунки зматеринською культурою. Удоско наленнявокалу у виконавців української пісні станевеликим кроком у творенні рідної культури,не від’ємної складової національного духов-ного скарбу. На все добре всім вам!

*Голова Сучавської філії дякує присутнім за

підтримку та добру оцінку його проекту, запро-шує до співпраці всіх тих, котрі спроможнісприяти досягненню мети цього заходу.

Хор «Ронянські голоси» під наставницт-вом пані Джети Петрецької виконав на висо-кому мистецькому рівні сюїту українськихпісень.

Артисти-співаки з України заполонилиавдиторію своїм майстерним виконаннямукраїнських народних та авторських пісень.


МастЕрКласабо недільна музична

школа у сучавщині

(початок на 3 стор.)

25 років тому я був дуже сумний. Це тому, що 15 серпня 1989 рокупомер мій батько в підозрілих умовах. В той час моя рідна мати хворіла нарак крові (леукемію), а батько був здоровий. Хтось його вбив, а ми немогли це доказати. Так що15 серпня, в день іменин моєї матері, привезлимертвого батька. Мати хворіла, а ми возились з нею по різних лікарнях талікарях. 15 січня 1990 року померла і моя рідна мама. В той час розгорта-лися події, що слідували так званій революції.

Десь в лютому 1990 року подзвонив мені з Бухареста Микола Корсюк,редактор першої моєї книжки «Ой Дунаю, Дунаю», який просив зайнятисяорганізуванням СУРу в нашому краї. Незадовго після цього передзвонив ібувший мій колег з Сігету Степан Ткачук. І він просив заснувати СУР вДобруджі. Потім запросив мене до столиці на засідання. Засідання відбу-лось в залі при бувшому ЦК РКП. Туди повів мене Іван Ковач. Там були при-сутні колеги з усіх країв: Юлій Мануляк з Мара морощини, Юрій Лукан зБуковини, Юрій Семенюк з Банату і багато інших. Там я вперше пізнаводного з найкращих українців того часу – Ігоря Лемного. Це була вихована,розумна, тонка людина. На засіданні йшла мова про організування крайо-вих організацій СУРу та підготовку першого З'їзду Союзу.

На цьому засіданні я краще вияснив собі, що Союз українців Румунії –громадська організація, рівна у правах із політичними партіями, і має замету відстоювати і захищати інтереси українського населення перед вла-стями, організувати культурну й освітню діяльність, залучувати до активно-го соціального й духовного життя всіх українців Румунії. СУР повинен матисвоїх представників у Парламенті країни.

Повернувшись додому, я, крім щоденної роботи (а тої роботи , славаБогу, було досить, бо мав півтора норми за кафедрою), почав думати, якзібрати людей і зорганізувати нашу крайову організацію, тим більше, щоживу на відстані 80 км. від міста Тульчі. Поїхав до Тульчі. Там зустрівся змоїм близьким другом і колегом по факультету греком Ніколає Русалі. Тодівін був інспектором з румунської мови та літератури при тульчанськомуповітовому інспектораті. Я з ним порадився і почав діяти. Він мені багатодопоміг. Спочатку познайомив мене з учителем Михайлом Федюком, якийв той час був директором кінематографу «Патрія». Учитель за фахом,Михайло Федюк своїм розумом, досвідом, душевною щедрістю помагавучням стати гідними людьми. Він – один з найкращих українців нашогокраю. Постарівши, про нього майже забули. Він мені підказав, що можузвернутися за поміччю до учителя Івана Ковача, який тоді був директоромколишньої української восмирічки на вулиці Махмудія у кварталі, де живутьукраїнці в Тульчі. Пішов я до тієї школи і зустрівся з ним. Пан Ковач допо-годився помогти мені. Учитель Іван Ковач був розумний і вихований, енту-зіаст, альтруїст і поблажливий, завжди з молодою душею, людина якастворювала навкруг себе такий світ, в якому можеш відчувати себе в без-пеці. Він був і дуже добрим господарем.

Хочу підкреслити, банатець Іван Ковач та буковинець Михайло Федюкбули українськими учителями в нашому краї в 50-их роках. Були дуже від-дані українській справі. Ми скоро побратались і скоро зрозуміли, що Союзукраїнців Румунії захищатиме перед властями Румунії інтереси і праваукраїнського населення; серед його вимог: відновлення скасованих укра-їнських початкових шкіл, ліцеїв і педагогічних шкіл; свобода релігії і вільнаприналежність до наших церков; створення українських хорів, самодіяль-них гуртків, розвиток преси й літератури, радіо і телебачення, наявністьнаших представників у державних органах.

Не маючи нашого приміщення, ми збиралися в кіно «Патрія» , в бюроМ. Федюка. Там ми зустрічалися багато разів до заснування нашої повіто-вої організації і після того. Після заснування крайового СУРу Іван Ковач іМихайло Федюк стали заступниками голови організації.

Ходив я до повітових органів з Рішенням бухарестського суду прозаснування СУРу з 14 лютого 1990 року, даного мені Степаном Ткачуком,пояснюючи,що маю на меті зробити. Після отримання всіх «авізів» взявсядо організування зборів. В той час не було інтернету, не було мобільнихтелефонів, і я заходився писати листи (запрошення) на збори. До знайо-мих, до рідні. Пригадую, що написав викладачці біології Матроні Попескув Малюк. Треба сказати, що були і люди, які відмовлялися. Вони боялисяприступити до нас, кажучи: а якщо повернуться комуністи? І. Ковач та М.Федюк запросили всіх знайомих і свою родину. Мабуть, треба згадати, щодоки ми дійшли згоди щодо дати і місця організування зборів, я їздив доТульчі шість разів на свої кошти у так званий вільний час.

Мій друг Н. Русалі залагодив з директором ліцею «Спіру Харет», щобдав нам фестивний зал ліцею для зборів. Збори відбулися 25 березня1990 року в фестивному залі ліцею «Спіру Харет» в Тульчі. На зборах булодосить багато людей, були представники повітових властей, прибулиСтепан Ткачук, священик Іван Піцура, журналіст Юлій Лазарчук.

Пригадую, що наступного дня ми поїхали до Муругіля і там вікарій ІванПіцура хотів відслужити вечірню, але йому не дозволили повітові церковнікерівники. Так що ми відвідали церкву, де зустрілися з віруючими села іпорозмовляли з ними.

Після організування СУРу в нашому краї відбувся перший з'їзд СУРу.Там ми дізнались про платформу Союзу українців Румунії, яка звучала

так: Воля, Братерство, Дружба, Демократія, Вільна Думка, Вільне Слово,Вільне віросповідання, Вільна Ініціатива, Честь, Мудрість і Любов доближнього. Потім ми взялись до роботи. Виконавчий комітет запланувавсвою роботу і багато дечого виконав. Ось кілька намірів з плану роботинашої крайової організації того часу.

Соціальна (організаційна) комісія, члени виконавчого комітету і всічлени повинні докласти всі зусилля для заснування місцевих організацій вселах, де проживає українське населення.

Освітня комісія постарається завести викладання української мови у всіхшколах, де маємо учителів. Вона зацікавиться підручниками для дітей.Вона постарається віднайти випускників ліцею, які б хотіли учитися в Україні.

Культурна комісія займеться заснуванням хорів, культурних бригад,танцювальних груп, художних виставок.

Скарбник займеться заснуванням банкового рахунку і збиранням внесків.Виконавчий комітет повинен добитися одержання власного осідку. Наш крайовий союз повинен продовжувати зв'язки з Музеєм острова

Хортиця, що на Запоріжжі, з Товариством «Україна» і Товариством ім. Т.Г.Шевченка із Запоріжжя і з Криму.

Що стосується місцевих виборів, ми повинні пропонувати наших людейв депутати місцевих та повітових рад.

Треба згадати, що ми не мали нашого осідку два роки, що деякі обранічлени комітету ніколи не появилися до нашої роботи, ніхто їх не бачив.

Ми були свідомі, що в Добруджді не існує української церкви, хоча добру-джанські українці богомільний народ, не існує українських шкіл, хоч вони існу-вали в 50-х роках, а 1959 року їх розснували. Ми хотіли припинити процесасиміляції і боротися за відродження українського населення в нашому краю.

Так, осінню 1990 року ми почали їздити по селах, в яких проживає укра-їнське населення, і старались заснувати групи українських дітей, які б вив-чали український Буквар. Нам удалося заснувати групи в таких місцево-стях: Крішан, Караорман, Св. Георге (Катирлез), Мурігйол, Теліца. Засну -вали українську групу і при Тульчанській нормальній школі, щоб мати нашихукраїнських учителів. Хоч у нас не були найкращі умови викладання укра-їнської мови, але учителі докладали багато душі і ентузіазму в цій благород-ній справі. Тут можемо згадати Марію Михайлейко у Мурігйолі, АндреяІванова у Крішані, Марію Карабін у Тульчі і Йордану Ене у Теліці. На жаль,керівництво СУРу не підтримало нас і згодом все занепало. Тепер в нашо-му краї вивчається рідна українська мова у Пардіні, Мурігйолі, Леті і Сф.Георге. Процес асиміляції дуже сильний. Хочу згадати, що в заснуваннінаших перших українських груп в 1990 р. допомогли нам Юрій Лукан, мійдруг і сігетський колега, який в той час був інспектором при Міністерствіосвіти і Василь Баршай – тоді радник при Міністерстві культури. Я їх возивна моїй Дачії-1100. З нами їздив і вчитель Іван Ковач. При цих подорожахми дізнались як Юрій Лукан писав свій роман, а від Василя Баршая отри-мали слова і ноти гімну України, бо тоді Україна була ще радянською.

Слід згадати, що ми побратались з Товариством «Україна» і Това -риством «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка із Запоріжжя і з Криму. Вони надси-лали нам букварі і багато дитячих книжок. Ми їх роздали нашим учням. Тутже треба відмітити, що ми отримали листа від двох викладачів українськоїмови з великим досвідом з Криму, які хотіли приїхати до нас на певний часвикладати українську мову. Ми їм подякували, але наш місцевий союз небув в стані рішити такі справи, а вищі органи не хотіли втручатися в них.Якби ми мали наших учителів, вони та інші талановиті особи могли зайня-тися і культурною справою. Заснувати хори, танцювальні гуртки, тощо.

Ми побратались і з Музеєм заповідника острова Хортиця. Пред став -ники цього музею восени 1990 року побували у нас в Тульчі. Вони дослід-жували історію і культуру українського населення нашого краю. Членинашої організації – Іван Ковач, Михайло Федюк, Дан Вербина, М. Мінку таінші багато допомогли цій науковій експедиції.

Відносно релігії нам не вдалось нічого зробити, хоч пробували. Ми немаємо жодного українського священика.

Треба відмітити, що Іван Ковач і Михайло Федюк щомісяця бували назборах префектури, де вирішувалися всі повітові проблеми. Вони активнобрали участь на цих зборах і добре представляли нашу меншину.

віргілій ріцьКо,перший голова тульчанської крайової організації сУру

сУр – 25до історії тульчанської філії


задунайські молоді україночки й українці з головою філії дм.Черненком

Півень – птах вогнистий,Хвіст пишний, барвистий:Гордо походжає; двір охороняє;Ранок сповіщає – сонечко вітає.

Загальносвітова *семіолóгія багата десятка-ми глибинних символів тисяч народів земноїкулі. І в кожного ці символи і словом, і пензлемпишуться по-своєму, а значення мають подібне:це і Дерево життя, і зірка, і вода з вогнем, сонце,пташка, риба, змія... Серед них є багатозначний,загадковий символ – півень. Символ сонця,світла, вогню, войовничості; пильності; домови-тості; господарності; воскресіння і каяття (у хри-стиянстві); передвісника біди; жертви; відкрива-ча скарбів. Він став уособленням грозовогополум'я і водночас захисником від пожежі тавогню, тому його стилізоване зображення знахо-димо на дахах, шпилях будівель. Це оберіг дома -шнього вогнища, (бо «без півня оселя глуха»), наскринях, рушниках, посуді та писанках зустріча-ється він часто. Особливо ретельно прикрашалипівниками піч.

Археологічні розкопки стверджують, що дикіпівні, з усім сімейством, були одомашнені в ста-родавній Індії в III-II т. до н.е., як культові птахи ісаме за здатність сповіщати світанок. І тільки вантичній Європі куряче м’ясо, а потім і яйця,почали вживати в їжу.

Як не дивно, дітей і півнів часто несвідомопов'язують між собою. Це проявляється в дарун-ках різного роду «півників»: пряників, цукерок-льодяників, іграшок, свистунців. Півень – улюб-лений персонаж дитячих казок, пісень, віршиківта щедрівок:

Сидить п івень на криниц і , Спустив крила ще й косиц і . Сюди мах, туди мах, А у вас тут млинець пах .

В народних уявленнях на Україні півень най-частіше – сонячний птах, як у загадці: «Сидитьпівень на вербі, спустив пір'я до землі» (сонце).Не випадкова і його народна назва як «буди-мир», тобто «буди світ». У Хронографі XVII ст.записана така легенда: «Кожного дня Бог дору-чає ста Анголам зодягати Сонце, і зараз вогненніптахи небесні, що звуться Фінікси та Халендрії,літають перед Сонцем, вмочають свої крила подев'яти десятикратно в океанській воді, кроплятькрилами, і цим гасять Сонце, щоб воно непопалило промінням усього світу. Від сонячноговогню птахам обгорають крила, і стають вониголі, як поскублені. Як зайде Сонце, птахикупаються у великій океанській річці, і знову їхнікрила відновлюються і опірюються.»

З отими сонячними птахами пов'язаний зви-чайний домашній півень, бо має під своїмикрильми біле перо небесних птахів. Коли сонцейде на схід, те перо в нього свербить – півеньпрокидається, плеще крильми і звіщає світовіпро появу світила.

Інша прадавня легенда розповідає, що:«Сонце ходить у небі і вдень і вночі, і низьколетить по океану, не замочившись. А в океані єкур (півень), що має голову до небес, а морейому по коліна. Коли сонце вми-вається в океані, то вода хви-люється і хвилі починають битикура по пір'ї. Тоді той кричить:«Ку-ку-рі-ку!» Так він сповіщаєпро прихід світла-ранку. І разом ізним починають співати всі півні наземлі... І сонце доти світитиме,доки півень співатиме. Колипівень перестане співати, настанекінець світу.» Своїм співом півеньще й відмірює час: «перші півні;треті півні» – стереже день.

Науковці переконалися, що закукуріканням півня таки можназвіряти годинники – птахів немож-ливо збити з пантелику ані ти -шею, ані відсутністю сонця. Досіексперти припускали, що співати півнів спонукаєвранішнє світло. Вчені Уні вер ситету Нагої прове-ли з півнями експерименти: піддослідних птахіврозподілили на дві групи. Перша, 12 годин бачи-ла денне світло, а наступних 12 – тьмяне. Другугрупу цілодобово тримали при тьмяному світлі.Навіть у звуконепроникній кімнаті без вікон всіптахи все одно не проґавили часу на станняранку. На думку науковців, їхню поведінку регу-лював циркадний ритм – їхній внутрішній годин-ник. Вчені намагаються розгадати феномен куку-рікання, якому курчата не вчаться, як людськідіти – мові.

Природа влаштувала так, щоб відомі забіяки-півні домагалися захоплення, освоєння та захи-

сту своєї території мирнимшляхом – залякуючи іншихгучним кукуріканням. Крик пів -ня відноситься до територі-альних акустичних сигналів,які дуже важливі в спілкуванніптахів, особливо диких. Непе -реможній інстинкт змушує пта-хів позначати власну терито-рію, демонструючи на відстанісвою міць, силу, здоров'я іготовність до бойових дій, а поголосу якось вміють визначатистан іншого господаря двору.Кукурікання – це свого родувиклик усім півням, на який тіподають відповідний клич,

адресований виключно курячим ватажкам сусід-ніх дворів. До речі, варто подати голос молодомупівнику, як головний півень задає йому прочуха-на за те, що – не по чину голос подав! Півніревно відстоюють своє господарство – двір.

Однак гучне кукурікання створювало пробле-ми, бо приваблювало хижаків. І півні почали куку-рікати в основному тоді, коли їх важко побачити– на світанку, коли ще темно, або з настаннямночі, коли вже темніє. Сьогоднішні півні продов-жують цю традицію і кукурікають в основномурано вранці або ввечері. Але їх крик найчутнішийвсього на світанку, бо в цей час тиша ще майжене порушується.

У християнстві півень – символ каяття, співпівня нагадав апостолу Петру про малодушневідступництво від Христа і викликав сльози про-вини. Про людей, які не слухають мудрих порад,говорять, що їх «смажений півень ще не клю-нув», тобто життя ще не навчило. За легендою,дівчинка, яка бачила воскреслого Христа, при-несла звістку додому. Але її батько, який самевечеряв, не повірив і сказав: «Тоді він воскресне,коли цей смажений півень оживе й заспіває». Тієїж миті смажений півень злетів, залопотів крила-ми й закричав: «Ку-ку-рі-ку!...»

*семіóтика, або семіолóгія (від грец. σημειω-τικός – знак, що має ознаки) – наука, яка дослід-жує способи передачі інформації, властивостізнаків та знакових систем в людському суспіль-стві (головним чином природні та штучні мови, атакож деякі явища культури, системи міфів,ритуалів), у природі (комунікація у тваринномусвіті) або в самій людині (зорове та слуховесприйняття). Іншими словами, семіотика – цетеорія знаків та знакових систем. Молода науко-ва дисципліна, основні принципи у XIX ст. сфор-мулював американський філософ ЧарльзСандерс Пірс.

людмилa МиxaлeйКo

джерела:Матеріал з вікіпедії - вільної енциклопедії:

«Семіотика»; «Півень (символ).»The Daily Mail.: «You really CAN set your clock

by a cockerel: Researchers find the birds use theirown internal clock to crow. » (Ви дійсно можетеналаштувати годинник по півниках: дослідникивідкрили, що птахи для співу використовуютьсвої власні внутрішні годинники.)

«словник символів», Потапенко О. І.,Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997

про Україну. Народна мудрість.: «Півень.»Україна молода. : «Ку-ку-рі-ку!» в центрі про-

стору і часу».

Ukraînsykãc VISNÃK

чоМУ співаЄ півЕнь?

6

Очікувані з великою нетерпели-вістю мешканцями буковинськогокурортного міста Гура Гуморулуй,але і значним числом румунських таіноземних туристів, які, головнолітом, відвідують ці околиці, «Дніміста» цього року відбулися 9-12-голипня. У межах цих днів відбу-ваються різні заходи, але найваж-ливішими є два – традиційний куль-турний фестиваль «Гумор в ... ГураГумо рулуй», який цього року дійшовдо 25-го ювілейного випуску, таМіжнародний фестиваль музики«EURORITM INTERNATIONAL MU -ZIC FESTIVAL”. В обидвох фе сти -валях, які мають міжнародний ха -рактер, беруть участь і багатозапрошених закордонних артистів –карикатуристів, графіків та співаків.Цього року були виставлені роботиавторів із 42-ох держав, між якимидеякі із далеких частин світу, як:Індія, Іран, Китай, Мексіка, Афга -ністан, Куба, Казахстан, Єгипет,Туреччина, але і з європейських:Болгарії, Польщі, Латвії, Естонії,Греції, України, Португалії, Росії,Іспанії, Сербії та інших.

Із України виставляли свої робо-ти Олександр Дубовський,СергійФедько, Олексій Кустовський, ОлегЛактеєв, Валерій Мамот, МихайлоМаєвський та Генадій Назаров.Деякі із них вже знайомі глядачам,бо брали участь і у виставках мину-лих років. Завжди тематика їхніхкарикатур цікава, пов’язана із акту-альними подіями, має гостре сати-ричне спрямування – а це саме йоцінюють глядачі. Якщо виставленікарикатури у залах місцевого музеюоглянуло багато людей – знавців,але й звичайних глядячів, то намузичнім конкурсі «Євроритму»було дуже багато публіки, головномолоді, але і дорослих, а то навіть іосіб похилого віку. Всі вони бажалипочути пісні модерного, міжнарод-ного ритму у виконанні молодих спі-ваків. А це є доказ, що музика немає віку, границі, тим більше, якщовона є доброї якості, у прекраснімвиконанні, як то буває завжди наміжнароднім музичнім фестивалі«EURORITM”.

На цьому фестивалі завжди є дві

групи – перша співаків віком від 15до 20 років, а друга віком від 21 до35 років. Беруть участь хлопці, аголовно дівчата, які вже маютьдосвід, але є і багато таких, що

виступають вперше, котрим фести-валь дає можливість відзначитисебе. Завжди жюрі є міжнародним, ускладі якого досвідчені спеціалісти.Цього року у його складі було 9 осібіз Туреччини (голова жюрі), Азер -байджану, України, Кирги зста ну,Болгарії, Казахстану та з Румунії. ЗУкраїни, як й іншими разами, чле-ном був Юрій Левчик. Конкурентівбуло із 10 держав: Румунії, України,Болгарії, Р. Мол давії, Казахстану,Швеції, Азербай джану, Мальти,Киргизстану і Польщі.

З України брали участь дві спі-вачки – Марія Ніколета Петрюк таНіна Шова, обидві з Чернівців –перша у відділі від 15 до 20-ти років,а друга від 21 до 35-ти років. Згідноз регламентом фестивалю, учасни-ки співали по дві пісні – одну мовоюсвоєї держави, а другу однією з мовміжнародного поширення, звичай-но, по-англійськи. Марія НіколетаПетрюк виконала пісні «Молитва» і“What if”, а Ніна Шова – піснюРуслани «Знаю я» та «Simplu thebest”. Виконання цих пісень укра-їнськими співачками було прихиль-но прийняте публікою і нагородженеоплесками. Взагалі, всі учасникицього музичного фестивалю вико-

нували пісні на високому рівні, такщо для жюрі було трудно оцінитипорядок переможців і, згідно з цим,встановити належну нагороду. Такяк казав і Юрій Левчик, цьогорічний

фестиваль був особливо якісним,всі учасники були дуже добре при-готовлені, майстерно виконалипісні, а це все підкреслило його пре-стиж на міжнародному рівні. На -

слідком цього було і те, що жюрінагородило преміями всіх учасни-ків, а кубками найкращих виконав-ців. Цих премій було багато, і буливід Radio Romania – Iași. Булозапрошення від голови жюрі взятиучасть у Туреччині на аналогічномуміжнародному фестивалі, який від-будеться у жовтні цього року уАнталії, запрошення на однотижне-вий відпочинок у місцевості Алденау Болгарії, а також участь в Україніна фестивалі «Мрії про зірки», який

відбудеться 14-17-го жовтня уЧернівцях; запрошення від EURO -STARS MALTA взяти участь у цьомуфестивалі, премії TRUSTULUI DEPRESA APOLLONIA, «Премія крити-ки» із Швеції, відзначення (похваль-ні грамоти), премії і кубки І – ІІ – ІІІмісць, а також найважли віша, спеці-альна премія “GRAND PRIX WIN-NER” і 1000 євро, якою цього рокубула нагороджена болгарська спі-вачка Антонія Марко ва. Обидвіучасниці з Чер нівців були такожнагороджені – Марія НіколетаПетрюк одержала запрошення натижневий відпочинок і участь умузичнім фестивалі у місцевостіАлдена в Болгарії, а також і доМальти на EUROSTARS, а НінаШова одержала спеціальну відзна-ку – похвальну грамоту жюрі.

Маючи на увазі, що обидві спі-вачки з України молоді , то одержанінагороди є важливими, підохо-чуючими для їхнього майбутнього.

За свою діяльність і компетент-ність всі члени жюрі, в свою чергу,були нагороджені почесними дипло-мами, врученими Маріусом Урса -чуком – мером міста Гура Гумору -луй. Як відзначив голова жюрі ТолгаГюрділ із Туреччини, фестивальEURORITM-2015 відбувся у дужедобрих умовах, за що висловиворганізаторам похвалу, а публіці,яка з теплотою зустріла і нагороди-

ла оплесками учасників, всю вдяч-ність, до чого приєднуємося і ми.

Фестиваль EURORITM-2015 за -кінчився надзвичайним концертомТетяни Кім із Казахстану, яка мину-лого року одержала на цім фести-валі найвищу нагороду GRANDPRIX WINNER. Цьогорічний музич-ний фестиваль і«Дні міста» завер-шився фейєрверком.

ярема онищУКфото автора


і ЗвУчали УКраїнсьКі пісні У гУра гУМорУлУй

Марія Ніколета петрюк

Центр міста у дні фестивалю

співачка Ніна Шова та її привіт читачам «Українського вісника»

Саме за цей вірш суд селища КромиОрлов ської області засудив до шести міся-ців громадських робіт вчителя і поетаОлександра Бив шева, визнаного винним векстремізмі і розпалюванні національноїворожнечі. За рішенням суду Бившеву, якийвикладав у місцевій школі німецьку мову,також заборонено працювати вчителем.

У березні 2014 року, після анексії РосієюКриму, Олександр Бившев написав двавірші, в яких в різких виразах закликав укра-їнців чинити опір інтервентам. У рамкахпорушеної стосовно нього кримінальноїсправи була проведена лінгвістична експер-тиза, яка не виявила нічого кримінального увіршах Бившева. Проте потім була проведе-на ще одна експертиза, згідно з якою віршіБившева викликають ненависть і ворожнечудо росіян. Саме цю повторну експертизу суддолучив до справи.

Зовсім недавно (2014 р.) у Бухарест -ському видавництві Top Form появиласякнига американського економіста, румун-ського походження Алекса Берки Ucraina –un punct de vede re geopolitic, передмову доякої підписує Посол України в РумуніїТеофіл Бауер. Поміж багатьма питаннями,

що стосуються українсько-російських відно-син, Алекс Берка піднімає і питання анексіїКриму, в якій одним з головних акторіввизнає давнього симпатизанта Росії ПавлаГубарєва – українського підприємця, гро-мадського діяча та терориста, лідера органі-зації «Народне ополчення Донбасу», якийстав відомим завдяки своїй участі у проро-сійських виступах у Донецькій області уберезні 2014 року, коли був проголошенийсвоїми прихильниками «Народним губерна-тором» Донеччини, а пізніше виступив з іні-ціативою створення Федерації Новоросії,проект підтриманий і проросійським лідеромсепаратистів, головою Ради Міністрів теро-ристичної організації самопроголошеноїДонецької народної республіки, Олек -сандром Захарченком, який вважає, щоНоворосія буде створена дуже скоро.

«Я вірю в Новоросію, вірю, що вона буде.Я навіть знаю, що вона буде, швидше завсе, дуже швидко створена. Деякі противни-ки і вороги не очікують, як це швидко ста-неться. Але це відбудеться в будь-якомувипадку. Скоро ми це побачимо», — сказавЗахарченко.

На уточнююче питання про те, коли може

бути створена Новоросія, Захарченко зазна-чив, що «є таке поняття, як військова таєм-ниця, її я відкривати не буду».

«Що таке Новоросія? Новоросія — цеоб’єднання республік Донецької, Луганської,може й інших. Це моя думка. СтворюватиНоворосію на території двох республікможна і потрібно», – додав Захарченко. Прицьому він визнав, що на даний момент гово-рити про існування Новоросії поки не можна,тому що є дві окремі народні республіки –Донецька та Луганська.

Термін Новоросія (Новоросійський край –урядова назва в Російській імперії для пів-денно-українських земель, що включалатериторії, анексовані Російською імперією уXVIII столітті. Вперше згадується у 1764 роціяк Новоросійська губернія), – вже не вико-ристосовується, майже з 20-х років ХХ сто-ліття, замість нього вживається Пів ден наУкраїна.

У 2014 році з подачі Путіна, який помил-ково долучив до Новоросії і Харків, термінпочали широко використовувати щодоПівденно-східної України не тільки проросій-ські сепаратисти, російські шовіністи, а йофіційні російські органи.

26 червня 2014 року на території районівЛуганської та Донецької областей України,контрольованій проросійськими сепаратис-тами, було проголошено так званий Союзнародних республік – Новоросія.

«Однак путінська операція «Новоросія»очевидно провалилася, оскільки не знайш-ла масової підтримки у цьому регіоні...» –заявив російський науковець, академікАндрій Піонтовський.

Михайло гафія трайста

Румунія, Бухарест

депутатові парламенту п. іванові Марочку

голові союзу українців румуніїп. степанові Бучуті

Від Богдана Барбіла, кореспондентаПарла ментського телеканалу «РАДА» /м.Ужгород/ та Олександра Масляника, голов-ного редактора журналу «Гражда» /м.Львів/.Обидва – заслужені журналісти України.Колись разом вчилися на одному курсіфакультету журналістики Львів ського універ-ситету. О. Масляник –родом з міста Рахова.

високоповажні пани іване та степане!Ваші електронні адреси нам дав славноз-

вісний професор Федір Гамор, котрий тита-нічно намагається зрушити з мертвої точкиспівпрацю люду на правому й лівому берегахТиси. Цьогорічного травня, після Св. Юрія,пощастило побувати на Марамо ро щині, вселі Бистрий, на фестивалі «Гуцуль ськаМіра». Хоча цього суботнього дня злива зава-дила провести празник біля овечої кошаринад селом й усе дійство відбувалося в будин-ку культури, все ж вдалося підготувати цікавірепортажі про життя-буття румунських укра-

їнців. Зокрема, великий репортаж вийшов наПарламентському телеканалі «РАДА» /каналВерховної Ради України/. Його при першійзустрічі Вам подаруємо. Також обширна ана-літична розповідь надрукована в журналі«Гражда», кількох загальноукраїнських дру-кованих та електронних виданнях, у ВашомуСурів ському часописі «Український вісник».Спасибі за допомогу організатору дійствап. Дмитрові Коренюку. Сподівалися й Васобох зустріти у Бистрому. Готуючись до поїз-дки, з допомогою друкованих видань, яківидаються для українців Румунії, довідалисячимало нового, цікавого. У тому числі й проактивну роботу І.Марочка та С.Бучути встремлінні зберегти шкільництво, культуру,церковність бодай на нинішньому рівні.

Під час триденної творчої роботи уБистрім, низці сусідніх українських сіл спов-на відчули: тут люди щиро люблять Руму -нію, Україну, дбайливо оберігають традиції,звичаї предків.

Ми би хотіли більш ширше показати здо-бутки, проблеми, життя звичайних українцівв інших регіонах Румунії. Зокрема, вБухаресті, в Сучаві, Сереті. Звісно, цереально лише за Вашої підтримки і допомо-ги. Про нас обох добре відають шановніДмитро Коренюк та Ярослава Колотило.Якраз пані Я.Колотило могла би слугуватинайвправнішою координаторкою нашихподальших телевізійно-журнально-газетнихпроектів. На жаль, редакції, які представ-ляємо, не в змозі забезпечити наші відряд-

ження до Румунії належними добовими,коштами на готель, пальне. Наші редакціїщедро і безкоштовно надають ефір і газет-но-журнальні шпальти. Як і до Марамо -рощини, так і до Сучави ми можемо поїхативласною автівкою Олександра Масля ника.Гадаємо, Ви зможете нас заправити, зроби-ти так, аби не вмерли з голоду в ЦентріЄвропи і не спали під відкритим небом. Пої -демо через Солотвино-Сігет і попервахдень-два попрацюємо в Сігеті й рідних намуже Бистрому та Вишня Рівна.

НАЙГОЛОВНІШЕ! Ми готові приїхати,коли Ви скажете, в серпні-вересні /ліпше увересні, коли школи запрацюють/. Але длявідео та фотозйомок, взагалі підготовкирепортажів найоптимальніше побувати націкавих, самобутніх атракціях /подіях/ - фес-тиваль, свято, культурне чи церковне, деньсела, ювілей діяча.

Румунія в українському контексті має без-ліч напрочуд важливих подій, персон, фак-тів. І переважно про них не відають в Україніабо знають мало.

Хотілося би відкрити цей широкий світдля телеглядачів і читачів України.

З повагою, Богдан БарБілУжгород, Закар паття/ – електронна

адреса – [email protected] тел+380507153121

олександр Масляник /Львів/[email protected]

Tel. +38067671155822 липня 2015 р.


МіфіЧНА НОвОРОсія«На подступы все москальской бандыОтветьте по-бандеровски,друзья:«пусть захлебнутся кровью оккупанты!» –

иначе «с теми гадами» нельзя.встретьте врагов, как предки ваши,Чтоб не топтался здесь чужой сапог...»

Олександр Бившев – «Українським патріотам»

КОЛИ БРАТСЬКА КРОВ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ВОДИЦЮ

17 червня, з нагоди відзначення Дня Кон ституції України, в приміщенніКультурно-інформаційного центру у складі Посольства України в Бухарес-ті, відбувся урочистий захід з участю представників Союзу українцівРумунії, та співробітників Посольства.

Урочистий захід розпочався з виступу Посла України в Румунії ТеофілаБауера, який підкреслив важливість Дня Конституції для українськогонароду як символу національного єднання, особливо в умовах протистоян-ня зовнішньому агресору.

Перед присутніми також з доповіддю виступив радник-посланникПосольства Теофіл Рендюк, який розкрив історію конституційного процесув Україні, наголошуючи на значенні Конституції П.Орлика 1710 р.,Конституції Української Народної Республіки 1918 р., а також КонституціїНезалежної України 1996 р.

Захід продовжився літературним моментом вшанування 120-річчя здня народження українського поета Максима Рильського, а також виста-вою «Шабаш на двох» Київського театру «Маскам Рад».

до 80-річчя проФЕсора івана рЕБоШапКи

З нагоди 80-річчя від дня народження однієї з найяскравіших постатейукраїністики Румунії, і не тільки, – професора Івана Ребошапки, кафедраслов’янських мов та літератур факультету іноземних мов та літературБухарестського університету видала збірник наукових праць «OmagiuProfesorului Ioan Rebuşapcă la 80 de ani», координатором якого був іншийвидатний славіст, професор Константін Джям башу, а редактором – заві-дуюча російською кафедрою, професор Антоанета Олтяну.

Збірник побачив світ у видавництві RCR Editorial, накладом, фінансова-ним Союзом Українців Румунії.

До збірника, передмову якого підписує професор Октавія Неделку,увійшло 39 наукових праць (поділених на чотири розділи: фольклор, літе-

ратура, ментальності та лінгвіс-тика), підписаних такими відоми-ми професорами факультету, якАнтоанета Олтяну, КорнеліуБар боріке, Даґмар Анока, Кон -стантін Джямбашу, Марія Гощук,Міхай Міту, Міха єла Морару,Арманд Ґуце, Сорін Паліґа,Душіца Рістін, Гелена Кра -совська, та українськими літера-турознавцями і дослідниками, якВолодимир Анто фійчук, БорисБунчук, Богдан Якимович, ЛідіяКова лець, Тама ра Носен ко,Сергій Лучканин, Микола Пав -люк, Іван Ребо шапка, Ми хайлоТрайста та інші.

Презентація книги відбудеть-ся в місяці жовтні цього року урамках Міжнародної слов’ян-ської конференції, яку організуєщороку кафедра слов’янськихмов та літератур факультету.

25-а річницяЗаснУвання жУрналУ

«наШ голос»

18-19 липня в бухарестському готелі «Фор м енерг» відбулися заходи,приурочені 25-річчю від заснування літературно-культурного журналуукраїнських письменників Румунії «Наш голос».

В рамках заходу, відбулася конференція на тему «Українська літерату-ра Румунії і «Наш голос», як її дзеркало», та літературний вечір, заходищодо вшанування пам’яті українських письменників Румунії – «Безсиласмерть, коли живуть слова».

В заході взяли участь, окрім українських письменників Румунії, пред-ставників Українського посольства в Румунії, голів філій СУР та кореспон-дентів журналу, голова Національної спілки письменників УкраїниМихайло Сидоржевський, голова Чернівецької обласної організації НСПУ іголова Чернівецького обласного відділення Товариства «Україна-Румунія»Василь Довгий, високоповажні професори Чернівецького університету ім.Юрія Федьковича Володимир Анто фійчук, Борис Бунчук та ОлександрПопович, а також доцент кафедри загального мовознавства та класичноїфілології Київського університету ім. Тараса Шевченка Сергій Лучканин.

ЗУстріч голови нспУ З КЕрівництвоМ спр

В понеділок 20 липня, делегація у складі українських письменниківРумунії Михайла Михайлюка, Миколи Корсюка та Михайла Трайсти разомз головою Національної спілки письменників України МихайломСидоржевським зустрілись з керівництвом Спілки письменників Румунії –першим заступником голови Ґабрієлом Кіфу, головою комісії з міжнарод-них зв’язків Аурелом Марією Баросом та прозаїком Ніколає Станом.

В рамках зустрічі було домовлено про налагодження контактів міжНСПУ та СПР та подальшу співпрацю, про розширення взаємозв’язків і,зокрема. про підготовку антологій румунської та української прози у взаєм-ному перекладі та обміном книг та публікацій.

Михайло гафія трайста


КУЛЬТУРНИЙ «ДЕТЕКТИВ»відЗначЕння 19-ої річниці КонститУції

УКраїни У БУХарЕсті

ірина Мойсей, М. трайста, і. Ребошапка, М. Михайлюк

зустріч у спілці письменників румунії

Заснований 1994-го року в громаді Марицея Сучавськогоповіту директором Культурного дому Колею Курилюком,міжетнічний фестиваль «Співжиття» своїм 22-им випускомнабрав матурного вияву пісенного та хореографічного талантумолоді (і не тільки), неабиякого представлення на парадінародних костюмів, чи на сцені, всього притаманного, навітьунікального для кожної із етноменшин, проживаючих наБуковині та в інших регіонах Румунії.

Сьогодні, цей фестиваль та подібні йому відбуваються зачіткими проектами, фінансуваними державними установамита громадськими організаціями. Але щоб оцінити якнайкра-ще досягнення будь-якого феномену, обов’язково треба ви -значити його початок. Тому я подзвонив засновнику фести-валю «Співжиття»:

– Доброго дня, пане Колю!– Доброго та веселого, Себію! Чим можу послужити?– Розкажи, будь ласка, так... для вічності, як то народився і

відбувся перший випуск фестивалю «Співжиття»?– Ти знаєш, мабуть, нашу пословицю «Не мав дід клопоту

– купив собі поросятко...» Так вчинив і я. Перебуваючи у при-міщенні Сучавського інспекторату в справах культури та куль-тів, зиркнув на якусь-то афішу фестивалю буковинських тра-дицій і спитав шефа чи не можемо ми, українська меншина,організувати подібний фестиваль.

«Навіть зі всіма меншинами, але зроби проект і на другийрік...» – сказав він. (Щоправда, то я вже говорив про такийзахід з поетом-журналістом Мірчею Мотрічем.)

Мене це так захопило, що почав з наступного дня дзвонитидрузям-директорам культурних домів, і через місяць ми заяви-ли про свою присутність на фестивалі 12 колективів українсь-кої, польської, липованської, німецької та ромейської меншин.

Розповів про це нашому меру Іллі Робчуку і ми встановилидату: 21 травня 1994 р. Подумав: і святі, і ще імператори,Констянтин та Олена, допоможуть, не залишать у біді!...

Але дійсність завжди показує інакше. Довелось шукатиспонсорів. Від сільського чабана отримав (нажебрав) будза,від сільського підприємця – ковбаси, з місцевої пекарні –

хліба, від корчмарів – соку та міцного, а з власного бюджету,приховано від опозиції (дружини та тещі) придбав солодощівдля дітей. Але гарно то було!... Вже з другого випуску залучи-лись СУР і Повітовий інспекторат у справах культури.

– А скільки таких випусків ти організував?– Сім підряд та 15-ий ювілейний!– Ти молодець! Заслуговуєш незаперечно звання хрещено-

го батька цього фестивалю!...– І повитухи!... Хе-хе-хе!

*За фінансуванням Союзу українців Румунії та організуван-

ням сурівської повітової філії Сучави, в партнерстві зПовітовою Радою Сучави, мерією м. Сучави, Музею Буковини,Центру для підтримки буковинських традицій та Культурнимцентром Буковина, 5 липня на сцені Музею буковинськогосела, починаючи з 17,00 годин, розпочався міжетнічнийфестиваль «Співжиття» – 22-ий випуск.

В чудовому природному оточенні прибули парадом націо-нальних костюмів поблизу сцени артистичні колективи:ансамбль «Козачок» – с. Балківці, «Ронянські голоси» – ВишняРівня (Мараморощина), «Голос українців» – Банати (пред-

ставники української етноменшини). «Мала Поляна» – поль -ської етноменшини, «Берьоза» та «Берьозушка» – липовансь-кої та вперше – «Чанлар» – турко-татарської етноменшини зКобадіну (Тульча) і танцювальний колектив грецької етномен-шини з м. Яси та колектив народних танців з с. Білки –румунського етносу.

Спеціально запрошеним прибув з України, разом із чарів-ною ведучою Українського телеканалу – 1 Іриною Макеєвоюта незрівнянними співачками Тетяною Кисляк і ТетяноюМудрою, заслужений артист України Маріян Гаденко.

Партнерами медія були: Моніторул де Сучава, Об’єктив, ТВПлюс Сучава та Хромтел.

У слові на відкритті фестивалю Борислав петрашук, голо-ва Сучавської філії СУРу, привітав учасників та публіку, наго-лосив на вагомості в духовному зростанні кожної меншинипродовжувати таку подію та підкреслив намір поширення колазапрошених. Особисто і особливо подякував гостям з України,зокрема пану Маріяну Гаденку.

Запрошена до слова, пані ярослава Колотило висловилащиру подяку за те, що її внесок в організування фестивалю«Співжиття» залученням і Міністерства культури, радником вякому стала для української меншини, признаний та оцінений.

Немало зусиль вона докладала, щоб завжди були запроше-ні і колективи та артисти з України, щоб зберігати духовнийзв’язок з материнською культурою, щоб наші колективи мали


сучава. Міжетнічний фестиваль

завжди світлий орієнтир в їхній культурній діяльності. Напочатках в нас не існували танцювальні колективи – сказалапані Колотило – а сьогодні вони на високому рівні, деякісягають професійного рівня. Від цього вона відчуває глибокедушевне та духовне задоволення.

Під бурхливі оплески публіки почав свій гуцульсьуий танокансамбль «Козачок». Виражали танцюристи своїми рухами ібуйність смерекових лісів, і відблиски швидкотекучих потоків,і стремління в небесні висоти кам’янистих скель. Вже вкозацькому строю, вдарили гопака, і знову переконали всіх,що козацькому роду нема переводу!

Вокальний колектив липован відтворив нескінченну карти-ну березових лісів та атмосферу давніх вечорниць, де моно-тонна праця переплітається з радощами та прикрощамижиття, в якому, від Катюші до Калінки, не згасає ніколи щиралюбов і оптимізм молоді.

Танцювальний колектив поляків показав добірній публіці, іце не вперше, що їхні народні танці і танці шляхетних залівсередньовіччя, це складові однієї і тієї ж культури, в якій

любов, повагу та щирість душі можна висловлювати безпосе-редньо або посередньо, бурхливо або вишукано, важливотільки, щоб вони існували.

Хоровий колектив «Ронянські голоси» пані ДжетиПетрецької підняв майстерність виконання музичних текстів,якщо пожартуємо, багато вище Вишньої Рівні, тобто, серйозносказати, до так званої висоти майстерності.

Хоровий колектив «Голос українців» пана Івана Ліберапереконав присутніх, що хор в українців існував, існує і будеіснувати, що хор в українців – це мистецький вислів їхньогодушевного єднання, це духовна опора в боротьбі за виявлен-ня своєї ідентичності.

Колектив танців грецької меншини сугерував рухами арти-стів оті безконечно повторні морські хвилі, що б’ють постійно вбереги Елади, щоб підкорити її сонячну теплоту, ароматиапельсинових плантацій, виноградників та маслинових садів.

Румунський танцювальний колектив с. Білки своїми розва-жальними танцями «Ремінь» та «Чобанаш» показав глибокікорені румунської народної культури, тісні її зв’язки з життям,з традиціями та звичаями пращурів, в яких пульсує непере-станно любов, радість та оптимізм.

І, нарешті, колектив танців турко-татарської меншини.Пливли молоді виконавці по сцені то невтомленим легкокри-лим вітром азійських рівнин, то виявляли своїми ніжнимирухами традиційну повагу до государя, то елегантно скритулюбов до обраного серцем-душею.

Під незгасаючими оплесками виходить на сцену заслуже-ний артист України Маріян Гаденко в супроводі чарівної співу-чої компанії двох Тетян, Кисляк та Мудрої, і ведучої ІриниМакеєвої. Всупереч пізній годині, українські артисти створилитакий палкий душевний настрій, що останнім приходжанамздавалося нібито фестиваль тільки почався.

Закінчились їхні виступи апофеозно, а це завжди вкарбовуєв серце глядача, але й виконавця, незабутні відчуття чогосьрідного, свого, тотожного твоєму єству.

Євсебій ФрасинюКфото автора


«співжиття» – ХХіі-ий випуск

Мене не запросили...Може, я і не мав на думці писати ці

рядки, якби мене не запитували багатозна йомих: чому ти не був на фестивалі?Адже ти «тато і мама» «Співжиття?»Дуже просто: ніхто мене не запрошував.Тут мені прига далися слова ВіцекаСереденчука з Него стини: коли вийдешна пенсію, ніхто не буде брати «у саму»!Здається, він мав рацію.

Скажу правду щодо започаткуванняфестивалів «Спів життя». Перший фе -стиваль відбувся 21.05.1994 у Марицеї.На той раз мені ніхто не допомогав«згори».

Після першого випуску, почали допо -

магати мені сучавський інспектораткультури та, розуміється, що і СУР (завинятком сьомого випуску 2000 р.)

Цього року «Співжиття» відбулосяякось непомітно. У Сучаві виходять тригазети, а там ні словечка не сказано процю подію. Чому?

Про фестиваль менірозказували зна комі. Вінвідбувся на високомурівні, коло крі пості Ште -фана Вели кого у містіСучаві.

Я впевнений, що профестиваль напише ду жегарно і розширено Є.Фрасинюк, так що я небуду втручатися у це.

Що я ще можу ска -зати? Слава Славіку!

Хто такий Славік? ЦеБорислав Петра шук, голова Сучав ськоїФілії СУРу. Що правда, то правда!Фестиваль «Спів життя» 2015 відбувсяна високому рівні, приїхали гості навітьіз України.

Микола КУрилюК

БУвальщина іЗ МарицЕйКи (продовжЕння)

від ґвера до бриндзиЦе відбулося ще до Другої світовової війни. Мій покійний дід

Онуфрій Курилюк був лісником у лісі пана Прункула. В ті часине було у лісі, як сьогодні. Ліс був чистий, дорога, яка вела уліс, була закрита «рогаткоу». У ліс, навіть по гриби, не ходилияк хто хотів. А щоб хтось рубав дерева без дозволу пана, тако-го не було.

Розказували мені про мого діда старі люди, бо він померп’ять років перед тим, як я народився. Казали вони, що дідОнуфрій (або Нуць як йому казали) був дуже добрий стрілець-мисловець. Убивав два зайці однією кулею! Як це могло стати-ся? Дід чекав, щоб два зайці ішли один коло одного і тоді: Бах!

Дід мав рушницю (або як казали у Марицейці ґвер), які всілісники. Але мав ще один ґвер, прихований. Та мав і «доб-рих» сусідів, які «шепнули» про це шандарям. Так що однієїднини до діда прийшло двоє шандарів. Саме тоді дід був у

лісі. Дома були його сини: Калай, Зоньо та Нуфрік. Шандаріпоказали їм кілька цукерок, дали їх пацанам і сказали: ми десьчули, що ваш тато має ще один ґвер, правда?

І тут пацани одноголосно підтвердили: правда!Ану, покажіть нам, де ваш тато ховає той ґвер. Малюки-

пацани сказали, що отам під стріхою старенької хати. Шандарі«зафантували» ґвер і поїхали. А коли тато приїхав додому, томалюки похвалилися цукерками та розказали про гвера ташандарів. Тато їх добре відлупцював, щоб вони мали розум уголові.

Далі розкажу і про бриндзу.Давно люди затоплювали ковбасу у глечиках а поверху

засипали смальцем. Чому? Щоб ніхто не «ходив» до «ласо-щів», а коли наставало сапання, чи у жнива, починали спожи-вати ковбасу. Я дуже добре пам’ятаю, як мій дід Іван Мазуряк,тато моєї покійної мами Екатерини, закликав мене у «комору»а там із глечика витягав 1-2 кавальчики ковбаси і давава мені.Я ті ковбаски замотував у газету, клав у одну кишеню, а вдругу кавалок кулеші, та ішов пасти худобу. Так я ласував ков-басою та облизував пальці!

Але вернімося до бринзи.Бабка Аниця, жінка мого діда Нуця, набивала бочечку ове-

чою бриндзею. Робилося це так: ряд грінок бриндзи, рядбриндзи натертої, а зверху засипала смальцем, щоб ніхто непочинав бриндзу аж до сапання.

Але тут її сини Ністор, Нуфрік, Калай та Зоньо знайшлидуже добрий спосіб ласувати бриндзею так, щоб ніхто це незнав.

Виймали дно бочечки, і так узимку видовбували по каваль-чику бриндзи...

Минула зима, почалися польові роботи, і ось, однієї днинибабка Аниця зварила мамалигу у котелку (я той котелок дужедобре запам’ятав у моєму босому дитинстві) вивернула мама-лигу на кружок, взяла миску і ложку та подалася до комори,щоб починати бриндзу. Але тут сталася катастрофа! Колибабка зняла смалець у бочечці вже не було бриндзи!

Бабка гірко заплакала, розказала біду своєму чоловікові,який відлупцював своїх шибеників, а на полі, де працювали,хлебтали борщ...

То були тяжкі часи!Микола КУрилюК


v Kурйози v Kурйози v Kурйози v Kурйози v Kурйози v Kурйози v Kурйози

Не сяду за друкарську ма -шинку (не комп'ютер – я старо-модний!), поки не прочитаю (зви-чайно зранку) одну дві газети -свіжі, які ще пахнуть друкарськоюфарбою. Мушу знати, що у світіцьому діється. Читець з мене ре -тельний. Та від якогось часу зподивом ловлю себе на тому, щомене вже не так ваблять передо-виці про «кардинальні» пробле-ми людства, як всілякі химерії,чуда-дива, які звичайно, коливерстають га зету, тулять у «за -кутки» о станніх сторінок.

На днях, в одній серйознійщоденній румунській газеті на -трапив на таку «інформацію»: уселі Зворіштя ледве не відпра-вили молодицю на той світ...п'явки!

Неймовірно! Не в Амазон -ських джунглах, де п'явки вели-кі, як у нас вужі, а у Зворищах(така була давня назва села,українська!), за якихось двад-цять кілометрів від мого рідногоСерету. У Ботошанському повіті.

Як воно сталося? А ось як.Молодиця, на ім'я Агрипина, вякої на ногах розбухли вени,звернулася до старосвітськоголіку: попросила бабку-сусідкупоставити їй п'явки (так звані«людські», а не «кінські»). Спо -конвіку таке лікування допома-гало. Вис суть п'явки «чорнукров» – відразу полегшає. Ска -зано – зроблено.

Та не поталанило нашійАгрипині – ледве на віддалабогові душу. Від тих п'явок з нею

стався шок. Такого село Зво -ріштя ще не бачило. Баби хре-стилися і значуще кивали голо-вами – чи не кара божа?

Та я не містик, тому шукаюземного пояснення до тихп'явок-душогубок. Може, п'явкизаразилися чорнобильськимирадіаціями? Стали мутантами-кровопивцями? Адже ранішеп'явки знали міру: поссуть,набухнуть і відпадуть від людсь-кого тіла. Тут щось не те! – мір-кую.

Та не знайшовши логічногопояснення, я вибудував такутеорійку, правда, дуже хистку:п'явки заразилися від людей, відотих ненаситних глитаїв, котрихза останні двадцять п’ять роківпоявилося так рясно, як грибів

по дощу. Бо ж скажіть мені: вякому селі чи місті немає ново-спечених баронів чи барончиків,які прибрали до рук усе – землі,ліси, пасовиська, заводи, торгів-лю. Вони ссуть і ссуть, не мо -жуть насититися мільйонів,мільярдів, шикарних машин,люксових вілл. Це справжніп'явки-кровопивці, а не оті, щозавдали прикрощів біднійАгрипині.

Зрозуміло, вина п'явок – тіль-ки метафора, це, очевидно булоневміння сільської лікувальниці,котра хотіла вилікувати Агри -пину за од ним разом. Але порів-няння-паралель напрошується:якщо вже й п'явки не ті, що буликолись, то люди й поготів. Ба -гато з них стали людиськами.

М. МиХайлюК

і п'явКи вжЕ нЕ ті, що Колись?

гуцульська стара хата

В рамках культурної діяльності СУРу іцього року на хуторі Площі ІзвоарелеСучавської громади відбувся гуцульськийфестиваль, подія, яка повʼязана із церков-ним святом Св. апостолів Петра і Павла.

Де цей хутір, котрий так гарно звучить:Площі?

Це один із ізольованих хуторів Буко -винських гір, недалеко селища Путила(28 км), де народився БуковинськийКобзар Юрій Федькович, слова якого ісьогодні в душах гуцулів:

«... Най каже хто, що хоче, я все своєї:нема й немає кращого світа понадгуцульські гори. Небо над ними чисте, якдорогий камінь, смеречина зеленіє якзимі, так літі, пташка не втихає, а хре-щатий барвінок стелиться по шовковихтравах, що цілу Буковину своїми запаха-ми обвіяли.»

Добутися до Площів колись булонедоступно, а тепер, в першій мірі завдя-ки цим достойним горянам і з деякою дер-жавною допомогою проведена доступнадорога аж до церкви із храмом «Св. апосто-лів Петра і Павла». Фестиваль вже третій ріквідбувається на місці, так званому «УКуришів», бо на цім місці сини Петра Куришапобудували гарні і просторні житлові будин-ки.

Михайло Куриш та його брати Іліє і Петро,а також їх сестра Ауріка Бурла, нас запроси-

ли до їх господарок. Кожна кімната начемузей: скрізь по стінах величезні оленячіроги, гуцульські вишиті рушники, лісовіптахи, набиті соломою, та інші речі. І все цев кімнатах умебльованих модерно. В помеш-каннях модерні кухні та бані. Такий комфортмайже в кожного площанина. А з яких ресур-сів все це? Вирощування худоби, деякі сумиіз продажу лісу (ковбків, як кажуть гуцули)або краще із офіційного продажу дощок,перетворення в цінність лісових фруктів та

грибів, а найбільший прибуток від сезонноїпраці (2-3 місяці річно) в Німеччині та іншігрошові ресурси.

Споминаю ці справи, бо ветеринарнийлікар із Міхайлень Ботошанського повіту, наімʼя В. Ґримаде, запитав мене звідки такийкомфорт у цих гуцулів і ... пожартував: «лісколо хати, не треба йти до магазину, а дотого ще й коршма далеко...».

На урочистому відкритті фестивалювзяли слово: Михаїль Михно – примар гро-мади Ізвоареле Сучевей, до якої адміністра-тивно належить і хутор Площі, котрий щиро-сердечно подякував керівництву СУРу зафінансову та організаційну допомогу в роз-гортанні фестивалю.

Голова Сучавської філії СУРу Б. Петра -шук, котрий брав участь у богослужінні,подякував отцям (в числі пʼяти) за соборнуслужбу і покликав всіх присутніх на наступ-них фестивалях в першій мірі зайти доБожого дому.

Отець-парох Петро-Валентин Арделянподякував християнам хутора (всі право-славної віри) за присутність на Божій службі,за підтримку Божого дому, за постійність управославній вірі.

На сцені, збудованій спеціально для фести-валю ґаздами Куришами, виступили гуртки:

– Ансамбль ”Florile Bucovinei” із КіндештьБотошанського повіту, інструктор АурелҐримаде. Соліст Васіле Скутелніку;

– Гурток танців «Веснянка» із с. Ро ґо -жешти, Ботошанський повіт, керівникҐабрієл Скалський – хореограф.

Ці два гуртки прибули на фестиваль мік-

робузами «Шкільний транспорт» шкіл ізМігайлен та Роґожешт, все завдяки проф.Віктору Симчуку – голови Бото шанської філіїСУР.

Також виступили ансамбль «Четі ніца» ізФалкова, громада Бродина, інструктор

Міхаєла Ністор (учителька) та ансамбль«Гуцулка» із Бродини – інструктор проф.др. Віоріка Коньяк.

Звукова колонка була забезпеченавикладачем Ґеорґе Боґяном, – директоршколи в Улмі, котрий святкував своє 65-річчя у Площах.

В організуванні цього фестивалюбули маленькі непорозуміння: від Сучав -ської філії СУРу повідомили, що фести-валь відбудеться у неділю 12 липня, апримар громади Ізвоареле Сучевейповідомив, що подія запрограмована 13липня, після Бого служіння.

Два дні перед подією вирішився деньфестивалю: – у понеділок, після

Соборної служби.Головне є те, що існує послідовність, і так

дійшли до ІІІ-го випуску цього фестивалю,якому люди кажуть «Фестиваль у Куришів».

Місцеві організатори повідомили, що націй події було понад 300 осіб.

Підкреслюю, що місце для розгортанняфестивалю є надзвичайне, між двома вели-чезними зацвілими липами.

Куриші кажуть, що ці липи виросли якдитина: у суші їх поливали, чистили стовбу-ри і ніколи не рвали з них гілки, а лиш цвіт.

Не лише моя ідея є та, що в селах, голов-но ізольованих, люди масово приходять наподії, організовані Союзом, а в містах залимайже порожні. Таке сталося в Кимполунзі,Сереті, також і в Сучаві.

юрій чиҐафото: фiлapeт Унгуpяну


«ПЛОЩІ – 2015»


Свято Петра і ПавлаЗ літнім періодом пов'язано най менше

свят. Адже настає гаряча для хліборобівпора – жнива і сінокоси.

На липень, припадає лише три свята. ЦеКупала, Петра-Павла та Прокопа. AпостолівПетра і Павла святкують 12 липня. Тра -диційно свято належить до великих. Вхрамах на його честь роблять відправи. ДоПетрапавлового дня жінки білять хати,прикрашають рушниками стіни та ікони,опорядковують подвір'я й виготовляютьобрядове печиво «ман дрики», фанки. Зцього приводу побутує прислів'я: «На Петразозуля мандрикою вдавилася».

Легенда стверджує буцімто апостолПетро, мандруючи світами, вирішив пере -почити під кроною дерева. Там він заснув.Тим часом непомітно підкралася зозуля,зазирнула в ранець, побачила мандрику івкрала її. Але скористатися не змогла: яктільки почала їсти, тут же вдавилася. Утакий спосіб Бог покарав нечестиву птаху.Ось чому, стверджує легенда, після Петро -вого дня зозулі перестають кувати. Якщо їхпочути після Петра, то, за народним віру -ванням, це лихе віщування...

Ось яка легенда побутує про Петра наУкраїні.

Одного разу святий Петро йшов полем ібачить, що сіє чоловік горох. Діло було наСорок Святих. Петро підходить до тогочоловіка і каже:

– Сьогодні ж празник, Сорок Святих, чогож ти горох сієш?!

– Прости, Святий Петре, – відповідаєчоловік, – я забув, що сьогодні гріх сіяти.

– Бог простив! – сказав святий Петро іпішов собі.

Діждався той чоловік урожаю та аж заголову взявся з радості. Намолотив сорокмішків гороху. Діждався селянин другогороку і думає: Торік я сіяв на Сорок Святих ізібрав сорок мішків гороху. Посію на СорокСвятих і в цьому році. Тільки почав сіяти,заболіли руки, не може жменю зерна взяти.Глянув на ноги, на них болячки... Тоді тойчоловік догадався, що це кара за гріх. Ски -нув шапку, перехрестився та й каже:

– Прости, святий Петре, та болячки зніми!Подаю іншу легенду, як Бог з Петром

людей парували.

Якось йшли вони удвох спекотним полем.Дуже пекло сонце, довкруг стояли хліба.Обіч ниви вони побачили дівчину, яка, непіднімаючи голови, жала збіжжя. Петрозупинився й прорік:

– Боже, поможи тобі, дівчино! Підвеласьдівчина, подякувала і знову за роботу. Колосусідньої ниви сиділа в холодку молодиця.Подивилися на неї обоє, стенули плечима йпішли далі. Неподалік під возом спочивавпарубок.

Апостол замахнувся ціпком, щоб про -вчити лінивця, але Бог зупинив його:

– Не займай його, ходімо далі!Йдуть вони та й ідуть. Коли це чують, як

пошерхує коса і раз у раз змахуються наднивою жмутки збіжжя. Наблизились, і відрадості усміхнулися – молодий юнак, обли -ваючись потом, поспішав дожати ниву.

– Боже, поможи тобі, хлопче! – побажавйому Петро.

Господар ниви підняв голову, від кланявсящиросердно, і знову за працю. Одійшли вбік,обоє зупинилися. Петро й пропонує Богові:

– Спаруй, Боже, цього парубка та отудівчину, що жито жне, і тих ледацюг спаруй!

– Хоч ти, Петре, і старий, відповів йомуБог, – та дурний. Якщо цих ледацюг спару -вати, то вони з голоду помруть; цього парубкатреба подружити з ледачою моло дицею.

Так воно, мовить на закінчення опо відка,й буває на світі: як чоловік робо тяга, то жінкаледаща, а як жінка моторна, то чоловіквайло.

Подаю одну з пісень, яку співали наУкраїні під час жнив.

Ой у пол і нивка ,Кругом материнка .Там д івчина жито жала,Гарна чорнобрива.

Жала ж вона , жала,Сіла спочивати.Їхав козак з Укра їни – Мусив шапку зняти.

Мусив шапку зняти,«Добрий день» сказати:– Помагай Біг , д івча моє,Тоб і жито жати!

Напередодні Петра селяни частообходили свої ниви з священиком та хору -гвами, освячували водою врожай, щоб йогоне понівечили грім, град, буря чи пожежа.

Петропавлове свято мало свій пісеннийцикл.

Ось кілька таких співаночок:

А на Петра вода тепла,Лиш би ся купати.Ой на Петра личко б іле ,Лиш би ц ілувати!

Ой на Петра вода тепла,Лишень ї ї пити.– Який, мамцю, Петрусь файний ,Лиш би го любити.

Про свято Петра існує і багато прислів'їв:

* Раз у рік Петра.* Бабське літо до Петра тілько.* На Петра душа тепла.* Від Петра красне літо.* Зозуля кує тільки до Петра, а потім

мандрикою вдавиться.* Соловей співає до Петра.* Коли на Петра сльота, то буде вліті

багато болота.* Як на Петра день спека, то на Різдво

мороз.Микола Корнищан

Як згадаю своє життя,Сaмі сльози ллються.Хоть я хочу , хоть не хочу –Роки не вернуться.

Я зайду я в свою хату,Нікого не бачу .А згадаю жінку , д іти,То г ірко заплачу .

Ой не плачте, смутні оч і ,Сльози не зливайте.Bcю над ію лиш на Бога Спок ійно складайте.

Таке життя, така доля ,Нема що робити.А як прийде розказ Божий –Треба в ідходити.

Думи мої , думи мої ,А що з вами буде?Хто вас , думи, ізгадає ,Як мене не буде?

Свою жінку вже не бачу ,Пішла вона гнити.Діти п ішли у Європу Грошей заробити.

василь альБічУК,пенсіонер, верхня рівна,

Мараморощина

ТЯЖКЕ ЖИТТЯ

із а

рхівів

28 липня, год. 8 рано.

Зараз раненько приходить до нас нашввічливий і щирий пан адвокат Одо -війчук і пропонує нам свої услуги. Кори-стаємо з цієї гостинности й починаємоознайомлюватися з нашою Мар -морощиною (...).,

Зараз зраня заходимо до отця вікарійАндрія Медвецького. Це греко-католиць-кий священик на «руську» парохію вСиготі. Читає «Самостійність» і гово-рить «руським» діалектом осібного мар-моро- ського покрою.

Самий отець Медвецький гарна, при-вітна й інтелігентна людина.

У місті здибаємо іншого греко-като-лицького священика на Сигот – молодо-го отця Гаврила Зейкана.

До обіду оглядали ще місто. Вонопредставляється багато гарніше, як нашСторожинець, має дійсно вигляд містеч-ка. Переповнене жидами, а тим самимдосить нечисте, зате має гарні льокалі й

склепи – головно внутрішнє урядженнячепурне. Пануюча мова угорська.

Обідаємо в адвоката І. Одовійчука, деми почуваємо себе, як у своїй родині.Лише угорські перчені страви прига-дують нам час до часу, що ми не дома.

Зараз по обіді сідаємо на потяг йїдемо відвідати українське село Кре -чунешти, 8 км. за Сиготом. Цікаво, щодолину ріки Ізи заселюють самі румуни(...), а долину ріки Вішеуца українці.Українські села зараз через Тису продов-жуються на Підкарпатську Україну, а даліна Галичину й Придні прян ську Україну.Це доказ природного розросту й поши-рення української нації.

Заходимо до отця Ляховича. Оди -нокий з усіх українських священиківназиває себе українцем. Але проте вродині говориться по мадярськи. Цієїзарази не позбувся ще ні один українсь-кий інтелігент Марморощини. Всі гово-рять у родині угорського мовою. З намиговорили осібним мармороським діалек-том, котрий ми спершу мало розуміли.Вину носимо й ми й вони. Ми за те, що

не інтересувалися ніколи Мармо рощи -ною, а вони, що були байдужі на все йзадовольнялися життям під власногостріхою. Сьогодні на Марморощині й зісвічкою в руках не найдеш українськоїкнижки. Завдяки п. адв. Одовійчукові впосліднім році розповсюджилася тут«Самостійність», до цього часу в Мармо -рощині не було й одної української газе-ти. Тому вони читають дуже тяжко укра-їнське писане слово, бо не розуміютьмови. А справа могла б піти скорим кро-ком вперед. Коло кожної українськоїгреко-католицької церкви є й професіо-нальна школа, де священик чи даскалможуть учити дітей українського письма.Нашим обов’язком є післати їм книжок,пригадати їм цей святий обов’язок й неопускати рук аж доки праця не піде пра-вильним шляхом вперед. В цім змислібув заклик адв. І. Одовійчука, головиукраїнської партії Марморощини, ще взимі в однім із чисел «Самрстійности»,але його голос пролунав безслідносеред пустині нашої національної безсо-вістности. Такий самий заклик підносимой ми тепер: на Мар морощині требаукраїнської книжки, «Українська Шко -ла» мусить сказати й своє слово. Боколи в нас нарікають на національнунезрілість, то на Мар морощині ще темнаніч. Там мусимо засвітити наше сонце.

В отця Ляховича говоримо з кількомасвідомішими селянами, вони оповідаютьнам про свою невідрадну долю й спільнорадимося, як би то поліпшити її. Най -більше дошкулює їм економічна скрута.Живуть під нечуваним визиском (...), хлібне родиться, лише хіба трохи кукурудзів,слабі сіножати й сади. Це одинокі засобипрожитку. Марморощина дуже бідна.Про кооперативний рух і поняття немають.

Саме село гарне, положене надТисою, має вигляд чепурного садка (...)

Пізним вечером вертаємо до Сиготу.

. . . . . . . . . . .. . . . . . .

ii.

великий Бичків чудове українськесело над Тисою. Здовж ріки тягнетьсяширока, гладка дорога, при котрій заря-дом стоять українські склепи, установи йхати. Зараз таки за мостом заходимо доукраїнського склепу, власність головитутешньої читальні «Просвіти» МихайлаМарущака. Гарний, високий мужчинадає нам деякі вияснення про тутешнєукраїнське національне життя. В полі-тичній ділянці українці з Підкарпат ськоїУкраїни ще не усамостійнилися.

Ідуть все у фості державних партій.Це найбільше лихо.


впЕрЕд, в ЗаБУті сторони(скорочено)

Історія наших сіл ще малодос-ліджена. Так звані монографії,написані на замовлення колишніхорганів влади, здебільшого обмежу-валися загальними даними і стосу-валися переважно «розквіту» періо-ду «зо лотої епохи». У них численні«білі плями», особливо щодо виник-нення та давньої історії українсь-ких поселень в Румунії. «Делікатна»проблема національних меншостейчасів чаушістської диктатури ста-вила перепони тим, хто справдінамагався правдиво висвітлитиісторію свого села чи міста. Навітьі монографії, розроблені викладача-ми історії на здобуття вищогоосвіт нього ступеня, мусили замов-чувати певні факти історичногопорядку за порадою «наукових ке -рівників» чи просто з обережності,щоб уникнути характеристики«націоналіста».

Однак треба сказати, що певнідостовірні розвідки про наші селаіснують. Серед них можна згадатидокторську дисертацію Миколи

Павлюка (хоч вона стосується мара-мороських українських говірок), роз-відки Миколи Чередарика про буко-винські українські села, історіюбанатського села Копачеле виклада-ча Петра Кімпана. Цікаві, обгрун-товані розвідки має покійний ниніучитель Олекса Бевка з села Поляни,надруковані СУРом.

Передруковуючи репортаж проукраїнські марамороські села, якийпоявився у чернівецькій газеті «Са мо -стій ність» 1934 року, відкритий 1996р. Маг далиною Ласло-Куцюк у бібліо-теці Румунської Академії, сподіває-мось, що він зацікавить як читачів,так і дослідників історії українськихпоселень цієї зони. Напевно 1996 р. щебули люди, які пам’ятали згадуваних вньому осіб.

З цієї нагоди звертаємося донаших читачів із закликом посилатидо редакції матеріали з історії на -ших сіл, фотографії, які мають істо-рично-документальну і пізнавальнувартість.

M.M

д. КвітКа(«саМостійність», вересень 1934 р.)



із а

рхівів

В національній площині провадятьсильну боротьбу з москвофілами, котрі впосліднім часі зачали здавати свої пози-ції. В школах українська викладовамова. Всюди українські написи – навітьна державних установах, побіч чехосло-вацьких написів є й українські.

В економічній площині починаютьвиказувати сильні життєві сили. В усіхмайже селах позасновувалися українські«дружства», щось у роді наших коопера-тив.

Сходиться молодь. Між ними і кількапластунів в одностроях з синьо-жовтимилентами. Між ними знайомимося з моло-деньким тутешним управителем хоруЮрієм Кузь миком.

Всі разом відвідуємо гарний будинокчитальні «Просвіта», велику салю з теат-ральною сценою, що могла б конкурува-ти з чернівською й заходимо до чепурно-го склепу – українське дружство, декупуємо кілька гарних ілюстраток.

Спішимося, щоб не заперли границю,бо в неділю запирають її в 1 годині, а мище сьогодні мали б відвідати село Луг.

По дорозі вступаємо на кілька хви-лин до українського емігранта полков-ника Гната Стефанова, одного з укра-їнських комендантів під Львовом.Кріпкий ще полковник і мила йогоподруга вітають нас щиро, оповідаютьдещо з своїх емігрантських злиднів і мимусимо розлучатися.

Відпроваджає нас до границі, черезПідкарпатський Луг, п. Юрко Арделян,свідомий український націоналіст. Спіз -няємося й границя заперта. Нахо димочеського фінанса, котрий пускає нас вві-чливо назад, але з румунського боку нехочуть отворити нам границі. Але подовгій і різкій балачці, бо границю запер-ли півгодини скорше, мй могли дістатисяна румунський бік.

Заходимо в с. Лузі до українськогосвященика отця Бачинського Стефана.

Так само, як і понад Черемошом зобох боків є села з тими самими назва-ми, з українським населенням, так і тутпонад Тисою. Селяни з румунського бокумають поле на чехословацькім боці йнавідвороть. Ознака неприродносте гра-ниць... Один нарід пошматований накавалки...

В отця Бачинського обмінюємосяподібними думками, як і в Кречунештах,потім відвідуємо директора школи укра-їнця Івана Мануляка, молоду, загорілулюдину, говоримо з кількома селянами йвертаємося потягом до Сиготу.

30 липня, год. ii рано.

Закуповуємо деякі потрібні річі надорогу, прощаємося з адв. І. Одо вій чу -ком і відходимо. Наш шлях через Мар -морощину, долиною ріки Вішев, черезверхи румунсько-польською границеюна Буковину.

Все вперед. Тією самою дорогою небудемо йти.

Самі українські села.верішморт, Кречунешти, Горішна

Рів на. Задержуємося довше в ГорішнійРівні в отця Олександра Ляховича.Приходить і начальник громади ВасильЛаврук. Спільно обговорюємо деякіпекучі справи, беремо передплату за«Самостійність», набираємося новихвражінь, і... вперед. Гостинний господарпідвозить нас около 10 км. своєю фірою.

Прямуємо на Бистру.Цілою дорогою говоримо з людьми,

констатуємо биття їх національногопульсу... він мертвий. Лише ті, що чи та -ють часопис («Самостійність» іншого тутнема), починають відчувати й розуміти,що побіч чисто особистого життя, шлун-ку є ще й національне життя, велике,тривале й одиноке цінне. Доне давнавони гадали, що їх життя огра ниченечотирма стінками, їх інтереси кінчаютьсяна границях родимого села, їхня метаосягнути 70 років, теплий закуток і кава-лок хліба.

Цілком по-звірячому. Тепер вонищонайменше захиталися в цій вірі. Вонидізналися, що побіч родимої стріхи є іцей родимий край, побіч особистих інтере-сів, є спільні всім нам інтереси : доля йвелич української нації, побіч дрібноїмети завбезпечення на старість, на випа-док смерти є ще одна велика, свята мета: зложити життя для слави й величі своєївеликої української нації. Вона не вмира-ає ніколи, вона жиє вічно нами й для нас.

Про це дізналися багато мармо-роськнх українців. Бо ми їм про це писа-ли, ми це пішли їм сказати й устно. Нашаправда сильна, наша побіда певна.

Вперед. Нема шляху назад.Заходимо в ліси. Правцюємо, буйні

смереки знову сміються до нас, шумливіпотоки кличуть у свої студені филі, зліс-ний дух лісів манить у свої нетри... вседалі, все вперед...

. . . . . . . . . . .

iii

31 липня, год. 7 рано.

Могутнє сонце запалило вогнем цілі

гори. Сміється з нічних химер, шле при-віт сильному світові.

Встаємо свіжі й бадьорі.

По сніданню, що складалося з кулешіз молоком, ідемо в село. Заходимо донашого передплатника Горіона Юри,котрий угощає нас дійсно по-українськи,платить передплату й іде з нами обгля-дати Красну.

Красна гарне гірське сільце, щобореться за свою самостійність. Воноприлучене до румунської громади Пе -трови й тим самим упосліджене. Крас -нянці хотять відлучитися й самі правитисобою. Це їм удасться, лише не склада-ти рук доти, доки не виборять своїх прав.

По одному сходиться споре числолюдей і при щирій балачці зближаєтьсяполуднє. Не сміємо лишатися довше,прощаємося й ідемо на Рускову.

Сонце немилосердно пекуче, рікаВішев немилосердно приманчива. Ідемоцілий час берегом Вішеву, вмиваємосяпотом і сміємося з принад ріки. За годинуми в Pускові. Купаємося й ідемо на обіддо отця Олексія Марини. Старенький,але сильний ще священик витає насдуже щиро. Обідаємо, Володко з Заха -рієм ідуть у село .зібрати передплату йвперед. Переходимо довжелезним гово-римо з людьми (...) Під вечер заходимодо отця В. Горчинського в Кривім. Ценаш молодий буковинець, – шо недавноприйшов до Марморощини. Сидимо тутлише кілька хвилин й ідемо далі доРуської Поляни. Обидва села дужеблизько одно коло другого. Тут заходимодо отця Івана Ністора. Старенький,вісімдесятлітній священик радіє нами, яксвоїми дітьми; при щирій, веселій балач-ці зближається опівніч, і ми тут і заночує-мо.

. . . . . . . .

1 сЕрпня, год. 7 рано.

Рішаємо остатися один день у цихдвох селах і ознайомитися ближче злюдьми.

Зараз ізраня заходимо до отця ІзідораВздульського, одинокого православногосвященика на цілу Марморощину.

В Руській Поляні є православнацерква, побіч греко-католицької, із при-близно 3 500 вірними.

Цією парохією завідує отець Вздуль -ський, український емігрант. Життя йогодосить невідрадне, бо не дістає ніякоїплатні, не має поля, живе в бідній хаті, йодинокі засоби життя, це приходи. Єобов’язком буковинських українськихдуховних кругів занятися парохією. Тимбільше, що злі духи пускають ворожнечуміж дві українські церкви. І замість спіль-но боротися за наші національні здобут-ки, представники двох церков поборю-

впЕрЕд, в ЗаБУті сторони(продовження з 15 стор.)



із а

рхівів

ють себе через ріжницю віри. Не згадуюімен, бо вважаю, що ця боротьба згинена самих початках. Обидві церкви єукраїнськими й як такі однаково намзадорогі. Це мусить знати кождий.

По отцю Вздульськім відвідуємо щекількох свідоміших селян, наших перед-платників і йдемо до отця Горчинського.Дуже миле вражіння зробив на нас курсукраїнської мови для дітей при профе-сіональній школі, держаний отцемГорчинським. Це одинокий такий курс націлу Марморощину, за що отецьГорчинський має осібну заслугу. Вінповинен би послужити прикладом і дляінших. Поля багато, лише мало рук допраці.

Цілий тягар освідомлення перебравна себе п. адвокат Іван Одовійчук, і тутдійсно треба признати йому великізаслуги. В кождім селі його знають, віддіда до дитини, і всі підчиняються без-услівно його приказам. А він приказуєдобре, мудро й щиро. Йому лише требадо помочі кількох працьовитих і свідомихлюдей, тоді праця піде повною пароювперед.

Оглядаємо село, ідемо в ліс, де п’ємочудовий буркут і на вечерю заходимо домісцевої дідички, «княгині» Олени Кіфи.(Тут женщин не селянок називають «кня-гинями», так яку нас «пані». Тут заночо-вуємо).

. . . . . . . . .

2 сЕрпня, год. 6.

Встаємо раненько й ідемо до РуськоїПоляни, на пікет пограничників, щобнам дали позвіл іти чесько-рум. і пол-ьсько-рум. границею. Нема п. «фель-фебля» й ми мусимо йти аж доГорішного Вішєву, де стоїть компаніяпограничників і там дістати позвіл.

Ідемо направці, через гори. Деньхмарний. Легко йти. Проте, доки видра-пались на грунь, скупалися в поті.Широкі, буйні полонини, потім стрімчастіскали, потім знову долини...

Біжимо вперед.На першу годину ми в вішеві. Зайшли

до якогось шваба, т. зв. «ціпсера», деобідали й ночували. Це осібна породанімців, що говорять мало зрозумілимнімецьким діялектом. Вони замешкуютьтут окраїни цього містечка.

Зараз по обіді йдемо до сотника по -граничників, де по шістьгодиннім чекан-ню дістаємо позвіл іти польсько-рум.границею. Рушаємо завтра рано. Довечора оглядаємо брудне містечко, захо-

димо до греко-католицького священика,його не застаємо дома, зате за намибереться його пес «дакс» і держитьсянас цілу прогульну аж на Буковину (...)

Засипляємо під такт дощу й під скаву-ління «міндярдгайди» (так ми його охре-стили по угорськи – міндярд = зараз,гайда = пес по мармороськи, – а це тому,що він, коли хтось оставався з нас, непускав тих, що хотіли йти, а скакав нагруди й скавулів, немовби казав: чекай-те, «зараз» іде ваш друг), що хотів спатиразом із нами на стріху в сіні.

. . . . . . . .


Встаємо досвіта, бо в 5-ій год. маємогірський потяг із місцевої трачки аж усерце гір, до Фаїни, около 30 км.«Міндярд» тішиться, скаче й хоче йти знами. Але ми кажемо нашому «ціпсеро-ві», щоб замкнув його, а раненько від-провадив до свого господаря. Цей такробить.

Ми пішли. Міндярд супровожав нассвоїм скавулінням. Ждали майже годинуна поїзд, потім сіли, й коли потяг маврушати, коло нас з’явився веселий іщасливий міндярд. Як він утік, як він наснайшов, чому так полюбив нас, це оста-лося нам тайною. Нас найшов певнолише за нюхом, бо інакше не міг.Найцікавіше є те, що в бігу за нами вінминав хату свого господаря й не вернувдо неї (...)

Рушає потяг, його супроводжає силь-ний дощ. Влізаємо чимраз більше всерце правдивих гір. І коли є десь горигарні своїми живописними видами,чаруючі своєю дикою красою, принаднісвоєю таємничістю – до них конче требазачислити й ці, що тягнуться від Вішевуаж на Буковину, до Жупані.

Чорним змієм прорізує наш поїздповні грози тунелі, підкрадається підзвисаючі й повні небезпек скали... йтікає, скрадаючися.

. . . . . . . . . .


Рішаємо йти поволіше, щоб обзнайо-митися ліпше з нашими селами. Ра -ненько залишаємо Яблоницю, відвідує-мо Конятин і остаємося на обіді в о.Василовича в Довгополі. По обіді (неді-ля) говоримо з кількома людьми й пере-ходимо через гору до Дихтинця. Гостю -ємо в п-ва Маковєвичів і о. Вишивана.Тут і заночовуємо.

. . . . . . . . . . . .


Ідемо ще раз до Довгополя, а відсиразом з о. Василовичем через Стебні насоборну службу до Шпитків. Головнуролю на цій службі мала «свята» зВилавча, котра й держала довшу пропо-відь, як то вона вмирала кілька разів,говорила з Богом, ангели складали й спі-вали псальми в її честь – текст одноговона запам’ятала й деклямує добре – івсе це казали їй дати в газети. Вонасповнила свій обов’язок, а ми почастисвій. Справа ця належить до церкви, аленаша думка є, щоб, ради престижу релі-гії, священики менше обожали її. Бо хви-леве захоплення народу її святістюможе мати досить поважні наслідки длянашої церкви й поваги священства, колиб доказалося, що вона не була святою,але хорою...

Відси пішли через Устє-Путилів доМареничів, де осталися на обіді в п-ваКостащуків. По обіді були ще раз в Устє-Путилові й Дихтинци, де знову заночува-ли в п-ва Маковєвичів.

. . . . . . . . . .


Паде дрібний дощ. Ідемо доМареничів, обідаємо знову в п-ваКостащуків і вперед до Ростік.

Це одно з найгарніших: українськихгірських сіл. Заночовуємо в п-ваОгроднік.

. . . . . . . . .

8 сЕрпня, год, 8 рано.

До Ростік провадив нас дощ, з Ростікпромінисте сонце.

Вперед.Заходимо в Підзахаричах до о. Івана

Онуфрійчука, де остаємося півгодини йвперед, попід Німчич, через Рівню наВижницю.

Цілою Буковиною товаришить намЧеремош, цілий час забавляє насМіндярд.

В Рівні якраз відходив сплав доЧернівців. Рішили поплисти сплавом аждо Вашківців. Міндярд із нами. На скрутікидає вода наш сплав аж на беріг, з гір-кою бідою стручуємо назад у воду й пли-вемо вперед. Міндярд лишається наберезі, скавулить, на кінець скакає з роз-пукою в воду й здоганяє сплав.

За нами Вижниця, Іспас, Міліїв, ми вБанилові. Ніч. Сплав не йде далі. Ідемопішки до Вашківців. Вечеряємо й заночо-вуємо в п-ва Князьких, учителі, –Володко дома.

(продовження з 16 стор.)

впЕрЕд, в ЗаБУті сторони

Українська народна казка

про Бідного парУБКа й царівнУНа другий день устає він, вийшов з хати, аж дивиться, – стоїть

міст, і з обох боків садки ростуть. От він вернувсь у хату та й каже:– Ідіть, мамо, та скажіть царівні, що вже міст готовий, нехай іде

до шлюбу.Пішла мати до царівни, сказала їй, а вона каже:– Я вже міст бачила, – дуже гарний міст. Скажи ти своєму сино-

ві, нехай він приїздить вінчатися.Прийшла та жінка додому та й каже синові:– Казала царівна, щоб ти завтра їхав вінчатися.От він через день збудував собі палац, а на другий день повін-

чалися з царівною і повертаються назад, а на мосту вже все поспі-ває: і яблука, і груші, і вишні, і черешні, і всяка-всяка садовина, якатільки на світі є...

Приїхали вони в той палац, відгуляли весілля та й живуть собі.І той собачка та котик з ними. Прожили вони там який час, от разцарівна й питає свого чоловіка:

– Скажи мені, серденько, як ти пошив мені черевички й сукню:ти ж з мене й змірка не брав? Як ти за одну ніч збудував такий міст,і до ти набрав стільки золота та срібла?

– У мене, – каже, – є оцей перстень, як я його перекину з однієїруки на другу, то зараз назбігається до мене слуг повен двір. Що бя їм не загадав – усе зроблять. То вони зробили й черевички,йсукню, і збудували міст і палац цей, що ми живемо, – все вони меніроблять.

От вона діждалась, поки він заснув добре, стихенька зняла знього той перстень, перекинула з руки на руку, так їх такого най-шло, що страшно й глянути. От вона їм і каже:

– Щоб зараз тут булиі коні, і ридван, – я поїдудо свого палацу, а щобіз цього палацу ви зро-били стовп такий, щобтільки можна було мо -єму чоловікові стояти йлежати, i зараз цейстовп щоб перенесли заморе. Та глядіть мені,щоб ви його не збудили,щоб він уже прокинувсьу стовпі.

– Добре, – кажуть, –усе буде так, як звелено.

Вийшла вона, стоїтьридван. Сіла вона та йпоїхала. А палац уразстовпом став, – так йогой потягли ті слуги черезморе.

Другого дня вранці прокидається царівнин чоловік, аж нема ніжінки, ні палацу, ні персня – нічого нема; тільки стовп стоїть. Хотіввийти – дверей нема. Полапав він одну стіну, полапав другу, – неможна вийти; тільки віконце маленьке пущено. Живе він, бідний,там, – ніхто йому їсти не дає.

Там би він і вмер, і пропав, якби не собачка та кіт, бо й вони втому стовпі зосталися і можна їм вилазити в те віконце. От собач-ка побіжить у поле, вхопить із торби в якого хлібороба шматокхліба та й принесе, а котик візьме в зуби, полізе до віконця і під-дасть йому.

Назбирали трохи хліба, от собачка й каже котові:– А що, – каже, – є в нашого хазяїна хліб, ходім за море, може,

як-небудь чи не добудемо перстень.– Ходім!– каже кіт.От пішли.

(далі буде)

1. Українське ім’я2. Мусулманське ім’я

3. найдорожча особа4. Муніципій в румунії

Хто плете рибальськісіті в новій гвінеї?Вчені-дослідники перекона-

лися, що павутина деякихвидів тропічнихпавуків настіль -ки міцна, що їїможна викори-стовувати в гос-подарстві. У Новій Гвінеїрибалки плетуть лише основусіті, вішають її між деревами, адо кінчують павуки.

незвичайний барометр

Медузи знають про набли-ження шторму за 15 годин дойого початку. Цим вони завдя-чують крихітним камінцям, які

плавають у «вусі» медузи, —маленькій кульці на тоненькійстеблинці. Камінці труться обнервові закінчення, і медузачує грізний гуркіт шторму, щонаближається.

чи сумують тварини?

Вчені спостерегли, що на -віть найпримітивніші створінняважко переносять самотність,особливо коли вони звиклижити гуртами. Оселедець в

окремому акваріумі буквально«марніє» від суму. Гусінь шов-копряда неминуче загине,якщо її ізолювати. В неї зникнеапетит, порушиться обмін речо-вин. Та варто «сумній» гусеніпоказати через скло її родичів,як вона зразу ж оживе.


дитячі сторінки

КВАДРАТПо горизонталі і по вертикалі

1. Хома2. Омар3. Мама4. Арад

1 2 3 4

1

2

3

4

склав Микола КУрилюК

Ciмoтa Eлeнa Aiдa

Пряма мова– Що таке пряма мова? – запитує вчи-

телька василька.– Ну, це коли людина про щось гово-

рить відверто!– Наприклад?– я не вивчив уроку.

* * *– Що ж це в тебе знову двійка з англій-

ської?– вчителька сказала, що ми з нею роз-

мовляємо різними мовами.

«Бідні» французигрупа школярів повернулася з парижа.

директор школи цікавиться:– Чи були у вас труднощі з французь-

кою мовою?–У нас – ні! Були у французів.

* * *– ти чому запізнився в школу?– я хотів порибалити, а батько не

взяв мене.– правильно зробив. він, мабуть,

пояснив тобі, чому треба йти до школи,а не рибалити.

– звичайно. він сказав, що черв’яківмало, на дві вудочки не вистачить.

Чи можна?– я люблю літати по школі, як реак-

тивний літак. Це можна?– Еге ж. Але випадково можна вилеті-

ти зі школи.

в пустелі– Миколко, ти знаєш, чому в пустелі

їздять на верблюдах?– знаю, щоб пісок не потрапляв у чере-

вики.


дитячі сторінки

Cтopiнки cклaлa Tepeзa ШeНДPoю

гг ууммоорр

Микола корсюк

Гей, у нашої лисички,Що нору має край дички,З'явилося лисенят, – Угадайте скільки?

П'ять.Тепер в лисички турботи,На весь день має роботи,Бо не може того бути,Щоб поживи не здобути,Бо лисичка добра мати,Мусить про діток подбати.Не пробризне добра мрія,Бо у них її надія, – Тож подалася у ліс,Що поблизу річки ріс,І принишкла між кущів,Щоб її ніхто не вздрів,На тих стала чатувати,Хто вийде з своєї хати. Аж, дивись, серед галявиЗаєць стрибнув у халяви,Щоб надіти чобітки, Вивести свої дітки, – Не чекаючи ні мить,Вона стриб і знову стриб, Зразу ж врізалась в халяву, – Хапнула зайця-нетягу, – Що ж тут було ще робити? – Хіба лисичку просити. «Пощади мене й зайчиху,

Я грошей тобі позичу,Тож сходи на наш базар, Купи курчат скілька пар, Годуй своїх лисенят І облиш моїх зайчат,Бо зайчата ще малі, – Душі моїй премилі,Раджу тобі в ці часи; Стережися і не спи,Не ходи у курники,

Бо в подвір'ях люті пси,Із твоєї, ну, безтями Можуть лишитись без мами Лисенята сиротами,Тож я думав, міркував, – На тебе злості не мав,І скажу тобі так, стиха, Не роби нікому лиха,Бо те лихо у літахОкошиться на дітках.Можу здатися я див,

Та я много пережив, – Жити – правда не нова,Бо це мудрість життєва, Отож при усьому диві Будьмо завжди справедливі.

І заспівало поле-полечко,Як не зійшло ще сонечко,Росами барвистими,Небесами чистими,Арфами обрійними,Лісами спокійними, – Що не брень! – то над джмелями Пісня лунає полями, – А джмелі джмелять прерясно,Бо їм в полі добре й красно, – Сонечко – не сонечко, – Розспівалось полечко,Душа, мабуть, замала,Щоби радість всю вбрала І той спів, що косарі Рано-вранці при росі Прийдуть траву косити,Полечко звеселити,Будуть пісні голосні,Як годиться при косі,Та ще буде урожай,Кропи, дощику, крапляй!Літо минуло уже,Добра осінь нас всіх жде,Щедра осінь і багата, – Буде рада наша хата.

Р О З С П І В А Н Е П О Л ЕЗ А Й Ч И К О В А М У Д Р І С Т Ь

Гуцульський фіґлярМайже в кожній хаті моєї рідної громади

Ульма знаходиться Микола Савчук із йогомузикою та фіґлями, як кажуть гуцули.

Я спостеріг, що багато моїх односельчан нелише люблять його музику та жарти, але йзапамʼятовують їх. Молоді хлопці МиколуСавчука з його музикою і жартами знають, бо вїх автомобілях звучать його композиції. Кількароків тому в Тімішорі на ринку «Йозефіні» япочув музику Миколи Савчука. Знаємо, звичайюнаків давати музику «на максимум». Так булоі на цьому базарі. Цікаво мені було дізнатисяхто розповсюджує гуцульську музику і, нареш-ті, підійшов до кіоска, де продавалися різнікасети та відеокасети на румунській, українсь-кій, сербській та інших мовах. Це кіоск ІванаМарочка із с. Маґура Ульмської громади, кот-рий із малих літ пішов на заробітки у Тімішору,де закінчив ліцей та консерваторій. Ще з дитин-ства навчився грати на скрипці, бо із сімʼї музи-кантів. Удосконалив гру на скрипці у народній

музичній школі,де здобув знан-ня і поступив доконсерваторії.

Але мій на -мір писати непро Івана Маро -чка, а про Ми -колу Савчука.

Випад ком із тімішорського ринку хочу доказати,цю музику та жарти Миколи Савчука знаютьукраїнці не лише на Буковині, а по всій Румунії,де проживають українці.

Пишу про Миколу Савчука, бо цього місяця– липня, числа 14, сповнилося 56 років від йогонародження в с. Ключів Коломийського районуІвано-Франківської області.

Микола Савчук – відомий український гумо-рист, журналіст, письменник, краєзнавець, лау-реат багатьох всеукраїнських фестивалів гумо-ру і сатири, лауреат Всеукраїнської премії іменіП. Сагайдачного за гумор (2000 р.). Член ре -дакційної ради гумористичного тижневика«Веселі вісті» (Київ із 2000 р.) та редколегії аль-манаху «Весела січ» (м. Запоріжжя, з 2000 р.).

Після закінчення середньої школи «спробу-вав» декілька років фізичної праці, але природ-ні задатки привело його в журналістику. І вінпроявив себе майстром пера в місцевих газе-

тах «Червоний прапор», «Вісник Коломиї» та«Молодь України». Але в скорому часі присвя-тив себе вивченню історії рідного краю, матері-альної і духовної культури гуцулів і покутян.Особливо полюбляє гумор. У цій царині здобуввизнання багатьох шанувальників і звання смі-хованця. Побував, як мандрівник, журналіст іартист у США, Великобританії, Канаді, Чехії,Польщі та інших країнах.

Гуцули Сучавщини знають найбільше Сав -чука, як сміхованця, якому у нашому селікажуть – фіґляр. Додаємо, що він є автором,співавтором та упорядником понад 20 книжок іброшур – поезія, гумор, пісні, краєзнавство.Має кілька аудіокасет авторського гумору, аще голова редакційного та видавничого комі-тету «Енциклопедія коломийщика». Опублі -кував багато матеріалів у всеукраїнських часо-писах і закордонній українській періодиці. Він євідомим автором, виконавцем і популяризато-ром коломийок, одні з яких стали народними.Його понад 70 гумористичних оповідок підпсевдонімом «Пилип Задюганий з-під Коло -миї» (1990-1999 рр.) опубліковано у багатьохмісцевих і закордонних часописах. Колек -ціонує сміхову культуру українців.

Українці-гуцули гордяться веселим побрати-мом, котрий активно працює в структурахВсеукраїнського обʼєднаного товариства «Гуцу -льщина». Тож бажаємо пану Миколі ве ликоголюдського щастя, родинного гаразду, аби фіґлійого ніколи не покидали, а жартівливе словодопомагало нам жити.

Підготовлено за допомогою касет та відео-касет М. Савчука.

юрій чиҐа


УКраїнсьКий вісниКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМиХайло МиХайлюК

Редактор – тереза ШЕндроюТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

Застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостейвідповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагувати надісланіматеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

e-mail: [email protected]

Вуйні Віхторії – 100 роківСьомого липня вуйна Віхторія, як її кажуть в Негостині, сповнила 100

років життя. Вона народилася в Негостині 7 липня 1915 р. В 1936 р.вийшла заміж за Василя Гарасим'юка, коли їй сповнилося 21 р. Прожилаз своїм чоловіком 67 років. Василь помер в 2003 р., коли йому булоблизько 90 літ. Все життя Вікторія робила на полі і на господарстві колохудоби. В її родині було четверо дітей – вона i три браття.

У вуйни Вікторії від дочки є внуки і правнуки, а від братів племінники.Вуйна Бікторія дуже побожна, ходила, коли ще могла, до цер кви і тому

вона та її роди нахо тіли, щоб в неїдома пано тець від -правив релі гійнуслужбу для охо -рони її здо ров'я таздо ро в'я роди ни.Цю службу від пра -вив него сти нсь кийпано те ць ДанієлПетрашук. Я бувзапрошений на цюподію, щоб зро -бити кілька фото -карток і написати

кілька слів про вуйну Віхторію в «Українському віс нику». Коли миприйшли до вуйни Віхторії, нас зустріла її чисельна родина і сусіди, авуйна нас чекала гарно прибрана в народному одязі, так як вона колисьходила до церкви, прибиралася на різних святах. Хочу сказати, щопанотець Данієл Петрашук відслужив дуже гарну службу, яка закін -чилася побажанням «На многая літа». Панотець закінчив тим, щоподарував вуйні на пам'ять образець Святої Марії з Ісусом Христом. Назакінчення я запитав вуйну Вікторію коли було її найтяжче в житті, авона відповіла, що в голод 1946-1947 рр. На прощання ми побажаливуйні Віхторії ще довгі роки життя на радість родині.

М. МайданюКфото автора

ziar 7 color - uur.ro 13_14_2015.pdf · 2 UkraînsykãcVISNÃK ДLO:7 M9XNJ97 9X@I7 –...

Documents

Transcript of ziar 7 color - uur.ro 13_14_2015.pdf · 2 UkraînsykãcVISNÃK ДLO:7 M9XNJ97 9X@I7 –...